Рорті Річард (народ. в 1931) : Політологія у питаннях і відповідях : B-ko.com : Книги для студентів

Рорті Річард (народ. в 1931)

 

Американський філософ, засновник «неопрагматизму», теоретик лібералізму.

Р. Рорті – автор широко відомих книг: «Філософія й дзеркало природи» (1979 р.), «Значення прагматизму» (1982 р.), «Випадковість, іронія і солідарність» (1989 р.) і численних есе; очолює індекс цитованості в сфері філософії.

У політологів викликає інтерес творчість Р. Рорті як дослідника культури лібералізму, її минулого, сьогодення й майбутнього. Для Р. Рорті, як і інших теоретиків ліберального суспільства, центральне значення має те, що все дозволено, якщо йдеться про слова, а не дії, «про силу переконання, а не примусу».

Ліберальне суспільство проявляє себе через реформи, а не через революцію, «вільне й відкрите зіткнення наявних мовних та інших практик із пропозицію нових практик».

Р. Рорті полемізує з точкою зору М. Хоркхаймера й Т. Адорно («Діалектика Просвітництва», 1969 р.), відповідно до якої ідеї Просвітництва за два сторіччя підірвали ідеї «раціональності» й «людської природи». Лібералізм оголошується інтелектуальним і моральним банкрутом, до того ж соціально неміцним утворенням. Така точка зору поширена в інтелектуальних колах Заходу й почала оформлятися в постмодерністську парадигму в політології.

Р. Рорті намагається зберегти лібералізм Просвітництва, але без його раціоналізму, оскільки останній припускає «природний порядок тем і аргументів».

Такий порядок передує «зіткненням між старими й новими словниками й не бере до уваги їхні результати», тобто є неліберальним. Завдання полягає, отже, у тому, щоб «переформулювати надії ліберального суспільства не раціоналістським і не універсалістським способом», тобто створити новий словник, який би переописував нинішні західні інститути й практики громадянського суспільства. Актуальність таких міркувань полягає в тому, що вони «прохолоджують» погляди постмодерністів, які в ідеї і практиці громадянського суспільства (як продукту епохи Просвітництва) вбачають необхідність подолання цього інституту, відмови від нього; інституту, що ще не сформувався, не досяг своєї критичної маси.