Токвіль Алексіс де (1805-1859)

 

Французький мислитель, автор нової для свого часу теорії демократії, який заклав основи західної політичної науки.

Свою книгу про теорію демократії А. Токвіль назвав «Демократія в Америці» (1 том – 1835 р., 2-й – 1840 р.). В 1856 р. вийшла його книга «Старий порядок і революція», двома роками раніше видані «Спогади».

Вихід першого тому «Демократій в Америці» зробив автора відомим політичним письменником Європи (до 1850 р. ця праця витримала тринадцять видань). Основна проблема, поставлена А. Токвілем, – як в умовах демократії (громадянського й політичного тиску) забезпечити свободу, яку він розумів насамперед як гармонію для меншостей проти «тиранії більшості».

А. Токвіль указував на небезпеку переродження демократії в демократичну тиранію), якщо буде посилюватися політичний й адміністративний централізм Політична централізація може бути наслідком політичної апатії громадян, яка, у свою чергу, з'являється через те, що приватне життя вимагає такої енергії й витрат, що вже не до «політичного життя».

У демократичну епоху головною наукою, на думку А. Токвіля, стає наука про асоціації, яка розвиває вчення про децентралізуючу роль проміжних структур, усього набору громадянськихих інститутів, які тільки й можуть запобігти наступу деспотії.

Своє розуміння природи й причини революції А. Токвіль виклав у своїй праці «Старий порядок і революція». Книга була написана під враженням революції 1848 р. і встановлення бонапартистської диктатури, які А. Токвіль категорично не прийняв. Для нього виявилася подібність двох революцій – 1789 й 1848 рр., у яких демократичний порив завершився встановленням деспотичної форми правління. А. Токвіль відкинув думку про історичну необхідність революційного руйнування старого порядку.

Для А. Токвіля характерною ознакою демократичних революцій є відстоювання свободи й поступовий перехід до політичної й адміністративної централізації.