Хабермас Юрген (народ. 1929 р.) |
Найбільший німецький мислитель, один з головних теоретиків франкфуртської школи. Основні концептуальні підходи Ю. Хабермаса мають великий вплив й авторитет у світовому політологічному співтоваристві. У його творчості, як правило, виділяють два періоди: перший ніби підтримує соціалістичну традицію, а другий починається з опублікування двотомної праці «Теорія комунікативної дії» (1981 р.). Ю. Хабермас так чи інакше у своїх працях коректує економічний редукціонізм К. Маркса. Це необхідно для розвитку теорії соціальної еволюції, що не відбилася в марксизмі. В праці «Теорія комунікативної дії» важливою складовою є політична соціологія індустріально розвинених країн. Поняття «життєвого світу» й «системи» допомагають усвідомити механізм соціального й політичного відтворення. Життєвий світ містить тло загальних, поділюваних членами певного співтовариства змістів, який робить можливим повсякденну комунікативну взаємодію (символічну інтеракцію). Сюди ж включаються такі структурні компоненти, як інститути, нормативні структури, політична практика тощо. «Система» – це «великі сегменти сучасного життя», в основі яких лежать «ринок, гроші й влада, бюрократія», інакше кажучи, економіка й держава. Ю. Хабермас одним з перших дав пояснення новим формам конфліктів, що розгортаються в сучасному суспільстві. Політичні конфлікти лежать уже не в площині змін і боротьби в економічній і державній сферах, а на межі між системою й життєвим світом. Ю. Хабермас уводить поняття «деліберативної демократії» або політики (з лат. deliberatio – обговорення), тобто демократії раціонального дискурсу, що припускає моменти аргументації, компромісу, переконання замість конфронтаційного «партійного» варіанта взаємних відносин. Модель деліберативної демократії, нормативна у своїй основі, спирається на такий ідеал співтовариства вільних і рівних особистостей, які в політичній комунікації формують своє спільне життя.
|