Хантінгтон Семюел Філіпс (народ. в 1927 р.) : Політологія у питаннях і відповідях : B-ko.com : Книги для студентів

Хантінгтон Семюел Філіпс (народ. в 1927 р.)

 

Сучасний американський політолог, теоретик у сфері світової політики й міжнародних відносин, професор Гарвардського університету, директор Інституту стратегічних досліджень ім. Дж. Оліна при Гарвардському університеті.

Чимало праць присвячено проблемам демократії й політичного розвитку, військової політики й національної безпеки. Серед них: «Солдат і держава: теорія й політика громадянсько-військових відносин» (1957 р.), яка витримала сім видань, «Політичний порядок у суспільствах, що змінюються» (1968 р.), «Американська політика: неминучість дисгармонії» (1981 р.) та ін.

С. Хантінгтон обґрунтував необхідність заміни суб'єктивного громадянського контролю над армією об'єктивним громадянським контролем, тобто необхідність мінімізації влади військових.

Своєрідно підходить С. Хантінгтон до типологізації політичних систем, класифікуючи їх за станом політичної стабільності. У політичному плані країни розрізняються, на його думку, не формами управління, а ступенем керованості. Звідси він поділяє країни на країни із сильною політичною системою й зі слабкою політичною системою.

Його нова «цивілізаційна модель» внесла певну новизну в уявлення політологів про міжнародні взаємодії й стала предметом жвавої дискусії. Ця нова модель була запропонована в праці «Зіткнення цивілізацій?» (1993 р.). С. Хантінгтон вважає, що в новій фазі світової політики основним джерелом конфліктів буде не ідеологія або економіка, а сфера культури.

Головні конфлікти будуть розгортатися між державами, націями, що належать до різних цивілізацій. «Лінії розламу між цивілізаціями – це і є лінії майбутніх фронтів», – стверджує вчений.

Для конфліктів західного цивілізаційного типу характерними були конфлікти між правителями, націями-державами й ідеологіями. Із закінченням «холодної війни» завершується західна фаза розвитку міжнародної політики. Основним стає взаємодія Заходу й незахідних цивілізацій. С. Хантінгтон говорить про взаємини близько десяти великих цивілізацій. Це – західна, конфуціанська, японська, ісламська, індуїстська, православно-слов’янська, латиноамериканська й африканська. С. Хантінгтон виділяє п'ять причин, які можуть викликати значні конфлікти між цивілізаціями:

1. Цивілізаційні відмінності фундаментальніші, ніж відмінності між політичними ідеологіями й політичними режимами.

2. Ріст цивілізаційної самосвідомості, поглиблення розуміння відмінностей між цивілізаціями й спільностями в рамках цивілізацій.

3. Послаблення ролі нації-держави як джерела ідентифікації. Відродження релігії як основи ідентифікації.

4. Девестернізація еліт у незахідних країнах і їх повернення до власних культурних коренів.

5. Джерело конфлікту цивілізацій – культурні особливості й відмінності. Постановка питання «Хто ти такий?».

Обґрунтування С. Хантінгтоном свого бачення майбутнього світу як арени цивілізаційних конфліктів були сприйняті фахівцями-теоретиками неоднозначно. Незважаючи на гостру критику цивілізаційного підходу зазначимо, що ним запропонована солідна наукова концепція, яка дала потужний поштовх для подальшого дослідження й прогнозування світової політики на межі XX й XXI сторіч.