Шмітт Карл (1888-1987)

 

Німецький політолог й юрист. Із численних творів К. Шмітта (першу книгу він опублікував в 1912 р., останню – в 1970 р.) найпопулярніша й найвідоміша праця – «Поняття політичного» (1927 р.). У науковій біографії К. Шмітта був період (1933 – 1936 рр.) тісного співробітництва з нацизмом. Він був правовим ідеологом гітлерівського режиму.

Шміттівське поняття «політичного» не втратило своєї пекучої актуальності й продовжує залишатися предметом наукових дискусій у науковому політологічному співтоваристві. Специфіка «політичного» виявляється насамперед у дихотомії друг-ворог. Це політичний еквівалент дихотомії добро-зло в моралі, прекрасне-потворне в естетиці, вигідне-невигідне в економіці.

Політика визнається автономною сферою лише тоді, коли політичні категорії абсолютно самодостатні й незалежні від моральних, економічних танших категорій. Політичний ворог зовсім необов'язково поганий з моральної точки зору або потворний з естетичної іє суперником у господарській сфері. Вся річ у тому, що він – інший, чужий. «Реальне угруповання за принципом «друг-ворог», – зазначає К. Шмітт, – таке сильне й має настільки визначальне значення, що неполітичне протиріччя вже в той самий момент, коли воно породжує ці угруповання, втрачає свої колишні, «суто» релігійні, «суто» економічні, «суто» культурні критерії й мотиви для того, щоб підкоритися... новим умовам і наслідкам відтепер уже політичної ситуації».

У цій парній категорії «друг-ворог» первинне поняття ворога. Важливою проблемою є виявлення суб'єкта, який ухвалює рішення щодо наявності ворога. Таким суб'єктом, на думку К. Шмітта, є держава. Політичне рішення стосовно розрізнення друга й ворога є рішення насамперед держави, хоча це й не її виняткова прерогатива. Держава є у своїй основі політичним інститутом тоді, коли вона одержує від своїх громадян безумовне право на розрізнення друга й ворога й оголошення відповідно дружби й ворожнечі.

При цьому для К. Шмітта важливо, щоб обидві сторони поділяли відповідальність за ухвалене рішення.

К. Шмітта справедливо відносять до непримиренних критиків всіх форм лібералізму. Як теоретик тотальної держави, для якого вона «альфа й омега, перша й остання», він не приймає заперечення лібералізмом політичного, здійснення ним «денатуралізації всіх політичних ідей». Для К. Шмітта, як і інших консервативних політичних філософів, політика є вищим проявом людського існування.