Шумпетер Йозеф Алоїз (1883-1950) : Політологія у питаннях і відповідях : B-ko.com : Книги для студентів

Шумпетер Йозеф Алоїз (1883-1950)

 

Австро-американський економіст, політичний соціолог. До основних праць Й. Шумпетера належать: «Теорія економічного розвитку» (1912 р.), «Капіталізм, соціалізм і демократія» (1942 р.), «Історія економічного аналізу» (1954 р.).

У центрі ранніх економічних досліджень Й. Шумпетера – аналіз економічних циклів. Він створив теорію економічної динаміки, у якій головна роль належить підприємцям, які здійснюють інновацію. Поведінка підприємця – «особлива проблема, рушійна сила значного числа важливих феноменів». Доля підприємця була пов'язана з долею самого капіталізму. Цьому присвячена найвідоміша книга Й. Шумпетера «Капіталізм, соціалізм і Демократія».

Учений ставить в основу аналіз процесу «творчого руйнування». Вирішальне значення для капіталістичної цивілізації мають не стільки економічні фактори, скільки соціальні, культурні, політичні, емоційні. Великі концерни з бюрократичним механізмом управління витісняють романтику й героїзм вільного підприємництва, раціоналізують процес прийняття рішень тощо, тим самим стають основною рушійною силою «творчого руйнування». Із цим пов'язується неминуча загибель капіталізму й перехід до соціалізму.

Можливість раціонального господарювання при соціалізмі, тобто досягнення оптимального функціонування економіки при централізованому плануванні, Й. Шумпетер уважав цілком реальною справою. Він доводив, що функціонування соціалістичної бюрократії стане ефективніше за капіталістичну бюрократію. Тут учений приходить до такого тлумачення демократії і політики в умовах капіталізму, яке було новаторським. «Інша теорія демократії», запропонована ним, протиставлялася класичній доктрині демократії.

Й. Шумпетер визначає демократичний метод як «інституціональний пристрій для прийняття політичних рішень, у якому індивіди отримують владу приймати рішення шляхом конкурентної боротьби за голоси виборців».

Й. Шумпетер тим самим заклав основи теорії «суспільного вибору, відповідно до якої політичні послуги (як, утім, і будь-які інші) починають визначатися результатами безпосередньої взаємодії попиту та пропозиції, тобто ринковим шляхом. Цей інструментарій активно застосовується не тільки в політології, але й у соціології, праві й інших суспільствознавчих дисциплінах.