Енгельс Фрідріх (1820-1895)

 

Німецький мислитель, соратник К. Маркса, творець пролетарської ідеології. У працях «Маніфест Комуністичної партії» (разом з К. Марксом) (1848 р.), «Анти-Дюрінг» (1877-1876 рр.), «Походження сім’ї, приватної власності й держави» (1884 р.) і багатьох інших Ф. Енгельс висловив кілька ідей із приводу політичної організації суспільства. Його погляди майже повністю збігалися з поглядами К. Маркса. Їх союз виник на основі нового світогляду, який вони загалом створили незалежно один від іншого. Ф. Енгельс, живучи в Англії, у середині 40-х рр. XIX ст. приходить до висновку про історичну необхідність політичної боротьби пролетаріату, який припускає прихід до влади й організацію суспільства без буржуазії.

Політична організація суспільства, у першу чергу держава, доводив Ф. Енгельс, – це результат природного розвитку суспільства. Поступове ускладнення сімейних відносин з появою приватної власності й підвищення продуктивності праці з необхідністю призводить до виникнення публічної насильницької влади. Форма державної влади визначається економічними обставинами. Форма власності на засоби виробництва і технологічний розвиток виступають фундаментом виробництва, розподілу й споживання матеріальних і духовних благ. Класове закріплення способу виробництва здійснюється державою.

Держава буржуазії захищає приватну власність. Диктатура пролетаріату, за Ф. Енгельсом, виконуючи свою необхідну історичну місію, усуспільнює засоби виробництва. Але цей етап, стверджував Ф. Енгельс, ще не означає комунізму – це вищий щабель розвитку капіталізму. Держава пролетаріату негайно передає засоби виробництва в користування всім членам суспільства. Тим самим держава перетворюється в «напівдержаву», вона вже не здійснює функції класового насильства й у міру становлення планового поділу праці поступово відмирає. Насильство над людьми змінюється управлінням речових процесів у недержавній постполітичній формі.

Всі труднощі втілення такого підходу до еволюції держави полягають у тім, що ніхто не знає, як здійснити самоорганізацію людей, які живуть у суспільстві з пануючою суспільною формою власності. Ф. Енгельс як діалектик вважав, що саме життя підкаже зміст подібного усуспільнення. Разом з тим через півтора століття після появи цих ідей у суспільстві не виникло організації, яка дозволила б реалізувати суспільну власність на засоби виробництва.