Юнг Карл Густав (1875-1961)

магниевый скраб beletage

 

Видатний швейцарський мислитель, психолог і соціолог. Серед численних праць К. Юнга немає спеціально присвячених політиці. Разом з тим концепція людини і його суспільного життя містить масу ідей, які вже затребувані й, сподіватимемося, ґрунтовніше ввійдуть у світогляд майбутніх поколінь. З найбільш «політизованих» праць мислителя назвемо «Сучасність і майбутнє», «Нариси про сучасні події. Психологія нацизму», його інтерв'ю, листи й інші джерела.

К. Юнг, працюючи разом з 3. Фрейдом й А. Адлером, створює своє бачення людини, її свідомої й підсвідомої сторін. Специфічний підхід до людини породжує й відповідну інтерпретацію суспільства й, зокрема, політики. Мислитель переконаний у тім, що в людини є рівень психологічної енергії, яка розподіляється між різноманітними функціональними системами. За певних умов ця енергія в різній формі може направлятися в культурне русло, у тому числі й політичне.

Причому К. Юнг не дав вичерпної відповіді на питання, чому людина свою енергію направляє в культурне «русло», а не навпаки – питання занадто складне для нього. Він уважав, що прагнення до культури глибоко вкорінене в природі життя, але пізнати це людина може тільки в символічній формі. Символічна діяльність дозволяє трансформувати надлишкову психічну енергію в явища культури.

К. Юнг приходить до висновку, що в промисловому суспільстві люди з «релігійних» перетворюються в «політичних». Держава заміщає поняття абсолюту, стає нумінозною – люди ставляться до неї як до вищої інстанції, але не можуть її усвідомити раціональними засобами. Така сила держави породжує як мінімум дві речі: психічну інфляцію еліти й «омасовлення» людини. Інфляція «людини влади» означає ототожнення її особистості з посадою, яку вона займає. Воля індивіда зливається з волею публічної влади. «Масова людина», навпаки, припиняє безпосереднє спілкування з вищим символом і перетворюється в уявну величину громадянина, який не має безпосереднього впливу на організацію життя.

Разом з тим політична організація не може дати того, чого від неї очікують люди – вона не може зробити людину культурним суб'єктом, вона, навпаки, перетворює її в знеособлену «цеглинку» суспільної будівлі. Крім того, до влади в XX ст. не раз приходили психопати, які нанесли суспільству непоправну шкоду.

Де ж вихід? К. Юнг уважав, що людина повинна повернути собі цілісність, що була знищена промисловою формою суспільства. Це відновлення він вбачав в об'єднанні свідомого і підсвідомого, котре перетворює людину в самоусвідомлюючу особистість, яка самостійно приймає рішення й відповідає за свої вчинки.

 

        

 

Примітки

 

1.         Див.: Піча В. М., Хома Н. М. Політологія. – К.: Каравела, 1999. – С. 38-42.

2.         Политология. Энциклопедический словарь – М., 1993.

3.         Ленін В. І. Повне зібрання творів. Т. 39. – С. 15.