Що означає легітимністъ політичної влади. Типи легітимності : Політологія у питаннях і відповідях : B-ko.com : Книги для студентів

Що означає легітимністъ політичної влади. Типи легітимності

Легітимність влади – суспільне визнання законності й справедливості влади.

Легітимність є найважливішою умовою функціонування влади. Сам термін виник на початку XIX ст. у Франції. Він означав на той час прагнення відновити владу короля як єдинозаконну владу, на відміну від влади узурпаторів. Сьогодні під легітимністю трактується необхідний мінімум довіри між правлячими й керованими. Легітимність утверджує політику й владу, пояснює й виправдовує політичні рішення й створення політичних структур, їх зміну й відновлення тощо. Вона покликана забезпечувати покору, згоду, політичну участь без примусу, а якщо вону не досягається – виправдання такого примусу, використання сили й інших засобів, якими володіє влада.

Легітимність – це соціально-політичне явище, що існує у свідомості громадян у вигляді позитивної установки на політичні інститути даної влади як віра й переконання, що ці інститути правомірні й справедливі.

Уперше принцип легітимності влади досліджував М. Вебер. Він зробив висновок про те, що легітимність ґрунтується на домінуючих у даному суспільстві цінностях, традиціях, законах. М. Веберові належить розробка класичної типології легітимності. Різноманітні підстави легітимності він розділив на три «ідеальних» типи: традиційний, харизматичний, легально-раціональний.

Які ж особливості кожного із цих типів?

1. Традиційний тип легітимності – виправдання панування звичаєм або традицією, норми яких зазвичай виступають як основи відносин панування й підпорядкування. Ці освячені звичаєм норми вказують на те, хто має право на владу, а хто зобов'язаний підкорятися. Традиційний тип легітимності виходить із того, що влада є божественне встановлення, вона стоїть вище людського. Земні володарі – монархи – спочатку одержали свою владу від Бога й передавати її могли тільки відповідно до традицій престолонаслідування. Отже, створювалося переконання необхідності повного підпорядкування їй. Традиційна легітимність припускала постійне й незмінне відтворення встановленого характеру влади. Традиційний тип легітимності в цей час зберігся в кількох країнах Близького Сходу: Йорданії, Омані, Кувейті й ін.

2. Харизматичний тип легітимності заснований на авторитеті особистості лідерів, яким приписуються виняткові риси. Влада харизматичного лідера заснована на преклонінні перед ним більшості людей, якими він сприймається як вождь. Між лідером і масами встановлюються інтенсивні емоційні зв'язки. Слова й справи такого лідера оточені ореолом непогрішності. Особистість керівника набуває божественного висвітлення. Серед відомих історичних діячів харизматичними рисами наділялися Наполеон, В. Ленін, Й. Сталін, А. Гітлер, Кім Ір Сен, Мао-Цзедун і ін.

Харизматичний спосіб легітимності влади використовується під час революційних змін, коли нова влада може спертися на авторитет харизматика.

3. Раціональний тип легітимності – легальний. Він заснований на вірі в законність і раціональність формальних правил формування й функціонування інститутів політичної влади. Найрозвиненішою формою цього типу легітимності є конституційна держава. Головною ознакою правочинності й справедливості влади є наслідування безособовим і загальним правилам, законам.

Легітимність влади не обмежується цими трьома класичними типами. У другій половині XX ст. посилення націоналізму привело до появи етнічної легітимності (формуванню владних структур за національними ознаками (держави, утворені після розпаду СРСР)).

Сучасні політологи виділяють структурну легітимність (для стійких суспільств, у яких є переконання в правомірності існуючої політичної системи); ідеологічну легітимність, що базується на ідеологічних цінностях і пануючих у суспільстві уявленнях про справедливість. Вона досягається активним впровадженням у свідомість суспільства в процесі виховання й утворення певних стереотипів і уявлень. Сьогодні вирішальна роль у забезпеченні ідеологічної легітимності належить ЗМІ й комунікації; персоналізовану легітимність, засновану на ідентифікації особистості лідера з ідеалом. Ідеалізація особистості лідера поширюється й на інститути влади. Легітимність влади – рухливе поняття. На деяких етапах легітимність може зростати, на деяких падати. Коливання легітимності пов'язані із процесами легітимізації – ростів суспільного визнання лідерів і інститутів політичної

влади й делегітимізації – падінням авторитету політичної влади.

Питання 21.