Основні теорії походження держави

Держава – це особлива політична структура, що виникла на певному етапі суспільного розвитку і становить центральний інститут влади в політичній системі конкретного суспільства. Питання про генезис держави є дискусійним, етнографічна й історична науки дають все нові знання про причини її походження.

У суспільних науках існує кілька теорій і концепцій про походження держави. Найпоширенішими є такі: теократична, патріархальна, завоювання, контрактна й соціально-економічні.

Теократична концепція розглядає державу як результат божого встановлення. У стародавніх народів Сходу, Єгипту, Греції, Рима вища державна влада обожнювалася. Походження верховних правителів держави оголошувалося божественним.

Патріархальна теорія розглядає державу як велику сім’ю, створену на основі добровільного злиття малих сімей під заступництвом батьківської влади.

Теорія завоювання розглядає державу як результат зовнішніх завоювань і політичного насильства. Тобто держава – це правовий інститут, насильно нав'язаний однією групою людей – завойовниками іншій групі – завойованим.

Контрактна (договірна) концепція виводить державу з угоди між правителями й підданими, що укладається із метою забезпечення порядку й організації суспільного життя. Держава тут виступає як орган загального примирення людей, які в природному стані постійно конфліктують.

Існує кілька соціально-економічних теорій походження держави, що пояснюють походження держави такими соціально-економічними факторами, як суспільний поділ праці, економічними інтересами, соціальними протиріччями. Одна з ранніх належить Платонові, який виводить джерела держави з поділу праці, відокремлення діяльності по керівництву суспільством.

Іригаційна теорія доводить, що перші держави виникли в країнах спекотного клімату на берегах рік. Тут людям, щоб вижити, необхідно було будувати гігантські греблі й канали. Орган, створений для організації будівництва, поступово перетворився в орган з керівництва всім суспільством, у державу.

Найбільш розвиненого характеру соціально-економічна концепція набула в марксизмі. Марксизм розглядає виникнення держави як наслідок суспільного поділу праці, появи приватної власності на засоби виробництва, розшарування суспільства на класи. Щоб класи із суперечливими економічними інтересами не знищували один одного, для цього необхідна сила, яка б зменшувала зіткнення, тримала суспільство в межах порядку, але порядку, що узаконює й зміцнює гноблення.

Велика кількість різних теорій походження держави доводить, що її виникнення як особливого явища суспільного життя, основного інституту політичної системи пов'язане із цілою низкоб причин або факторів. Зазвичай до них належать:

- розвиток суспільного поділу праці, виділення управлінської праці з метою підвищення її ефективності в спеціальну галузь. Розвиток виробництва, поява додаткового продукту, розширення господарських зв'язків вимагали посилення управлінських функцій і утворення спеціальних органів – держави;

- виникнення в ході розвитку суспільного виробництва приватної власності, класів і експлуатації. Держава необхідна як «машина для гноблення одного класу іншим, машина, щоб тримати в покорі одному класу інші підлеглі класи»;

- необхідність організації захисту від зовнішньої небезпеки, загрози завоювання або, навпаки, для підкорення іншого народу, завоювання його території й бажання зберегти це панування;

- психологічні (раціональні й емоційні) фактори. Держава розглядається як плід людського розуму, що дозрів під впливом певних потреб і емоцій людини. Найсильнішими мотивами, що спонукають людину до державотворення, вважаються страх перед агресією з боку інших людей, побоювання за життя, свободу й майно, а також твердження, що держава здатна краще забезпечити природні права людей, ніж традиційні, додержавні форми співжиття;

- антропологічні фактори. Вони означають, що державна форма організації корениться в самій суспільній природі людини. Людина як істота найвищою мірою колективна може існувати тільки в рамках певних форм співжиття, чим і є держава;

- демографічні фактори, зміни у відтворенні самої людини. До них належать: ріст чисельності й щільності населення, перехід народів від кочового до осілого способу життя, а також заборона кровозмішання й упорядкування шлюбних відносин між родами;

- природно-географічні фактори. Вони включають географічне положення, наявність або відсутність природних кордонів, кліматичні умови, родючість ґрунту тощо.

Дискусія про пріоритет тих або інших причин або факторів над іншими в генезисі держави тривають і нині. Будь-яка держава виникає й розвивається під впливом цілої низки факторів, серед яких навряд чи можна виділити який-небудь один як визначальний.

Всі дослідники погоджуються з тим, що природа держави, причини її виникнення криються в самому суспільстві, у тому особливому етапі його розвитку, коли ускладнилися економічне, виробниче, соціальне життя суспільства, а також її релігійна, культурна й особиста сторони, і все це спонукало створення особливої системи владних структур, які не тільки на основах авторитету, моральних норм, але й силою закону змогли б регулювати, регламентувати це життя, робити його упорядкованішим й організованішим.

Питання 29.