Правова держава : Політологія у питаннях і відповідях : B-ko.com : Книги для студентів

Правова держава

Державна влада існує як система формально певних і загальнообов'язкових норм поведінки, які є регулятором суспільних відносин. З допомогою юридичних правових норм держава здійснює свої функції. Право є необхідною зброєю примусу в руках держави і його основною ознакою. Разом з тим далеко не кожна держава може насправді бути правовою. Ідея правової держави зародилася в далекій давнині. Грецькі філософи Арістотель і Платон стверджували, що держава має встановлювати обов'язкові для всіх громадян норми життя в суспільстві. Закони повинні панувати в суспільстві й захищати його громадян від сваволі правителів.

В XVIII – XIX ст. у Європі сформувалася цілісна концепція правової держави. Французькі філософи Ш. Монтеск'є й Ж.-Ж. Руссо вважали, що в природі й суспільстві діють природні об'єктивні закони. Закони в державі регулюють відносини між людьми, народами й правителями. З допомогою суспільного договору люди делегують державі частину своїх прав і свобод, одержуючи натомість чіткі правові гарантії від держави недоторканості особи й захист від сваволі. Розвиваючи ідею про суспільний договір, німецький філософ І. Кант указував, що в правовій державі буде постійно розширюватися практичне застосування принципів свободи і соціальної справедливості.

У загальному вигляді визначення правової держави може бути таким. Правова держава – це така держава, де на практиці забезпечена вища влада закону, де влада заснована на праві, ним обмежується й через нього реалізується.

Основними принципами правової держави є.

1. Верховенство правового закону у всіх сферах суспільного життя. Це означає, що всі проблеми суспільства повинні розв’язуватися демократичним шляхом на основі Конституції.

2. Гарантована захищеність державою свободи особи, її прав і інтересів. Держава не тільки охороняє права кожного громадянина, але й з метою дотримання порядку в суспільстві допускає певні обмеження громадських прав і свобод.

3. Взаємна відповідальність і довіра держави до особистості. Державна влада, суспільство, окремі громадяни повинні дотримуватися певних правил поведінки й не порушувати їх. Верховна влада сильна довірою народу і його підтримкою. Тільки в цьому випадку вона може бути легітимною.

4. Поділ влади на виконавчу, законодавчу й судову є необхідною умовою існування правової держави. Вища влада повинна бути єдиною, але її окремі структури виконують різні взаємодоповнюючі владні функції. Основна мета зазначеного принципу полягає в створенні умов, які виключають монополізацію влади будь-якими її частинами.

5. Ефективні форми контролю й нагляду за здійсненням закону. Конкретне здійснення цього принципу державою й суспільством покладає на органи суду, прокуратури, арбітраж, податкові служби, правозахисні організації.

Правова держава виконує певні функції:

1. Економічна функція полягає в певнім регулюванні державою ринкових відносин, підтримці багатоукладності економіки і її аграрного сектора. Державне регулювання економіки має забезпечувати економічну й продовольчу безпеку, зберегти в руках держави зовнішню торгівлю, зміцнювати національну грошову систему, захищати власних товаровиробників від несумлінної конкуренції з боку іноземних компаній.

2. Правоохоронна функція правової держави зводиться до гарантованої охорони прав і свобод громадян, підтримки власного порядку, спостереження за неухильним дотриманням законів не тільки громадянами, але й владними структурами.

3. Соціальна функція правової держави полягає в забезпеченні гарантій, рівноправності різних соціальних верств, класів, груп населення. У всіх громадян повинні бути рівні можливості для одержання освіти, медичного обслуговування, соціальної допомоги. Держава не повинна допускати зниження життєвого рівня населення, погіршення умов праці і її оплати.

4. Політична функція правової держави гарантує громадянам політичні права й свободи, рівний доступ до участі в державних і суспільних справах. Держава дотримується принципу поділу влади, багатопартійності, підтримує місцеве самоврядування.

5. У духовній сфері вища влада формує загальнодержавну ідеологію, допускає плюралізм думок і світогляду у межах закону. Разом з тим держава має боротися з різними формами расової, національної, релігійної нерівності, екстремізмом, тероризмом і сепаратизмом.

Питання 34.