Соціальна держава : Політологія у питаннях і відповідях : B-ko.com : Книги для студентів

Соціальна держава

Соціальна держава – це держава, що прагне до забезпечення гідних умов існування своїх громадян, задоволенням їх матеріальних і духовних потреб, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом. Досягається це з допомогою перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених верств, проведення політики зайнятості, охорони праці, розвитку загальнодоступної освіти, охорони здоров'я тощо.

Джерела концепції соціальної держави належать до соціальної політики, що зародилася в далекому минулому. Ще в давнину багато правителів, наприклад, римські цезарі, піклувалися про найбідніших громадян, надаючи плебсу «хліб і видовища». Уперше поняття «соціальна держава» було висунуто німецьким державознавцем і економістом Лоренцем фон Штейном.

Бурхливі зміни XX ст. з його індустріалізацією, урбанізацією й індивідуалізацією суспільства, безконтрольним розвитком конкуренції різко загострили класову боротьбу й соціальне питання. Рішення цього питання зажадало різкого розширення об'єктів соціальної політики і її перетворення в один із провідних напрямків діяльності держави. Потужним поштовхом для розвитку теорії й практики соціальної держави послужили світова економічна криза 1929-1933 рр. і Друга світова війна.

Після війни розпочався новий етап у розвитку теорії й практики соціальної держави. Поняття «соціальна держава» закріплюється як конституційний принцип у конституціях ФРН (1949 р.), Франції (1958 р.) і інших країн світу.

Унаслідок цього приблизно в 60-х роках XX ст. й виникли соціальні держави. Їхньою необхідною умовою став високий рівень економічного розвитку кількох країн Заходу, що дозволяє їм забезпечувати прожитковий мінімум кожному нужденному.

Теоретики концепції соціальної держави пропонують гнучку систему впливу на різні сторони життя, організованої за законами ринку й конкуренції. Наголос робиться на змішану економіку, поєднання приватного й державного секторів. Держава при потребі має контролювати фінансову стабільність, фінансувати наукові розробки, пом'якшувати наслідки кризових явищ з допомогою реалізації державних соціальних програм.

Соціальна держава здійснює свої цілі й завдання у формі правової державності й прагне при цьому до розширення прав громадян, досягнення більшої соціальної справедливості, згладження соціальної нерівності.

Розробка й застосування теорії соціальної держави свідчили про пошук найбільш гармонічного варіанта поєднання ринкової й планової організацій, що дозволяє забезпечити більшості населення соціально прийнятний життєвий рівень. Однак невдовзі виявилися внутрішні протиріччя соціальної держави. Зосередження в руках держави функції перерозподілу доходів призвело до росту бюрократичного апарату й росту державних витрат. Обмеження конкуренції – до зниження продуктивності праці й росту податків, що призвело до відтворення кризових явищ у всіх сферах суспільства.

Нині демократичні держави намагаються лавіювати між полюсами обмежень і відновлення конкуренції, прагнуть знайти оптимальні заходи поєднання правового й соціального принципів у своїй діяльності.

У Конституції України підкреслена приналежність нашої країни до соціальної держави. Однак, мабуть, від конституційного закріплення ідеї правової, соціальної держави до її практичної реалізації лежить довгий і важкий шлях. Для цього необхідні як політична воля, проведення відповідних політичних реформ, так і створення необхідної соціально-економічної бази, розвиток культури й інших передумов.

В Україні реформи почали розвиватися значною мірою внаслідок зниження життєвого рівня більшості населення. Серйозною соціальною проблемою стали процеси посилення експлуатації працівників. У цих умовах держава не може не брати на себе обов'язків з підтримки прожиткового мінімуму хоча б на фізіологічному й соціальному рівнях. Однак оплата праці в сучасній Україні не в змозі забезпечити значну частину працюючих і членів їхніх сімей найнеобхіднішим, тому тією чи іншою мірою це доводиться робити державі.

Перед Україною стоїть важке завдання привести оплату найманої праці, її якість і кількість відповідно до світового ринку. Тільки тоді можна говорити про позитивні результати реформ, але до цього стану Україні ще дуже далеко. Державна влада, якою б вона не була, не зможе найближчим часом гармонізувати процеси виробництва й споживання, тому в найближчому майбутньому держава в Україні не може стати соціальною. Успішне функціонування соціальної держави можливе лише на основі високорозвиненої економіки, яка має бути ефективною, соціально орієнтованою, і яка служить інтересам всіх верств суспільства.

Разом з тим положення про соціальну державу повинне бути присутнім у Конституції, маючи орієнтовний характер, воно має нагадувати владі й рядовим громадянам про їхні обов'язки, у тому числі стосовно тих, хто позбавлений засобів до існування.

 

Питання 35.