Природа політичної партії і її функції

Політичні партії у всіх демократичних системах – один з найважливіших суб'єктів політичного процесу. Термін «партія» походить від латинського слова «раrs» – частина. Політичні партії становлять найбільш політично активну частину населення.

Політична партія є різновидом соціальної організації й соціальної спільності. Однак вони не стихійно складні, а свідомо формовані добровільні спільності. Їм властиві солідарність, усвідомлення колективної приналежності до даної спільності. Ця спільність має функціонально-цільову природу, оскільки створюється для досягнення певних цілей, вимагаючих об'єднання зусиль великої кількості людей. Політичні партії, на відміну від інших соціальних організацій, безпосередньо орієнтовані на боротьбу за завоювання й використання влади.

Для політичної партії як свідомо формованої спільності й соціальної організації характерні такі ознаки:

1. Зв'язок партії з певним класом, соціальною верствою, групою, тобто наявність соціальної бази.

2. Будь-яка партія є носій ідеології або, щонайменше, особливого бачення світу й людини.

3. Наявність формалізованої організаційної структури (членство, субординація органів, партійний апарат і тощо).

4. Установка на завоювання й здійснення політичної влади.

На основі вищевикладеного можна дати наступне визначення політичної партії. Політична партія – це організована група однодумців, що представляє інтереси частини народу й ставить своєю метою їхню реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі в її здійсненні.

Соціальне призначення партії виражається в різноманітті форм і видів її діяльності. Від інших політичних інститутів партію відрізняють властиві їй функції й найбільш характерні способи їхнього здійснення.

Функції партії, які найбільше яскраво демонструють її місце в політичному процесі, виражають необхідність рішень нею двох груп завдань: внутрішніх і зовнішніх. До внутрішніх функцій відносять набір членів, поповнення партійної каси, регулювання майнових і інших взаємин між первинними структурами, партійною елітою, рядовими членами партії й лідерами тощо.

У більшості країн світу партіям забороняється вести комерційну діяльність, але її часто ведуть близькі до них підприємницькі структури. Звичайно функція поповнення фінансовими засобами партійної каси йде по трьох основних напрямках: фінансування партії за рахунок членських внесків, за рахунки пожертвувань, благодійних внесків, державне фінансування.

Серед зовнішніх, основних для партій найважливіші місця в їхній1 діяльності займає функція представництва інтересів класів, соціальних груп і верств. Змістом цієї функції є виявлення, формулювання й обґрунтування інтересів соціальних сил, їхня інтеграція й активізація. Завдання партії полягає в тім, щоб перетворити безліч приватних інтересів громадян, соціальних груп у їх сукупний політичний інтерес. Партії проводять відбір, приводять у систему й об’єднують, акумулюють інтереси соціальних, етнічних, вікових і інших категорій населення.

Інтереси різних соціальних верств агрегуються, виражаються в процесі вироблення політичної програми й здійснення політичного курсу партії. Із цим зв'язана ідеологічна функція партії. Вона має дві взаємозалежні сторони. Перша полягає в постановці колективних цілей для всього суспільства, виробленні програмних установок, соціально-економічної й політичної стратегії. Партія, як правило, має довгострокову політичну програму, засновану на певних ідеологічних принципах.

Політичні партії прагнуть не тільки до розвитку й відновлення різних політичних доктрин, але й до їх найбільшого поширення в суспільстві. Цьому й служить друга сторона ідеологічної функції – політична соціалізація громадян. Вона припускає політичну освіту своїх членів і прихильників, виховання членів суспільства в дусі певних цінностей і традицій, прилучення громадян до політичного життя, роз'яснення масам сформованої ситуації й передбачуваної платформи дій, формування суспільної думки, організацію широкої підтримки програмних вимог з боку населення, постійну турботу про розширення соціальної бази. У цілому роль партії в політичному процесі залежить від того, наскільки ефективною виявляється її ідеологічна діяльність, чи відповідає її програма очікуванням населення.

Найважливішою функцією партії є боротьба за владу і її здійснення. Залежно від обстановки, що змінюється партії вибирають різні форми, засоби й методи боротьби за владу (насильницькі й ненасильницькі, збройні й неозброєні, легальні й нелегальні). У міру зростання політичної культури й цивілізованості суспільства насильницькі, а тим більше збройні методи боротьби поступаються місцем її мирним формам.

В умовах реальної демократії боротьба за владу здійснюється легальними конституційними способами, через систему демократичних виборів, які є головною ареною суперництва партій.

Партії, що одержали перемогу на виборах або зуміли провести в законодавчі органи своїх представників, одержують можливість брати участь у формуванні правлячої еліти, підборі й розміщенні управлінських кадрів, тобто в здійсненні кадрової функції. Отже, партії виступають основними постачальниками кадрів для законодавчих, виконавчих і судових органів. Готовлячи кадри не тільки для державного апарата, але й для внутріпартійної роботи, партії є сполучною ланкою, за допомогою якої в політичному процесі здійснюються рекрутування, первинна селекція й наступна циркуляція політичної еліти.

Важливою функцією партії є розробка принципів і форм відносин з іншими політичними партіями з урахуванням їх соціальних орієнтацій. Ці відносини можуть бути відносинами співробітництва, партнерства, що багато в чому залежить від гнучкості, сміливості керівництва партії, його здатності до компромісів. Партії можуть містити різні міжпартійні угоди, утворювати партійні коаліції, союзи й блоки. Між партіями, які відкидають контакти й діалог, відносини набувають характер конфронтації, що різко послабляє конструктивні потенціали протиборчих організацій, їхні можливості впливати на державну політику.

У рамках зазначених функцій можливе виділення більше приватних, конкретних завдань. Зміст, форми й методи здійснення тих самих функцій можуть розрізнятися в партій різних типів. Є й специфічні функції, виконувані тими або іншими партіями в силу особливостей їхнього розвитку й становища.

 

Питання 44.