Зародження й інституціоналізація політичних партій

магниевый скраб beletage

Політична партія є не тільки політичною організацією, але одним з найважливіших політичних інститутів суспільства. Соціальний інститут – це організована система зв'язків і соціальних норм, яка об’єднує значущі суспільні цінності, що задовольняють основні потреби суспільства через стійкі взаємодії між учасниками зв'язків і відносин. Партія як політичний інститут забезпечує стійку взаємодію між державою й громадянським суспільством, служить сполучною ланкою між державною владою й населенням, трансформує стихійні форми політичної поведінки і політичної активності мас в упорядковані, перебуваючі під контролем організовані дії в рамках тієї або іншої політичної системи. Тим самим вона задовольняє важливу потребу в прилученні населення до системи політичного володарювання.

Становлення політичних партій як політичних інститутів відбувалося на основі тривалого процесу інституціоналізації. Цей процес охоплює зародження й розвиток політичних партій, закріплення їх суспільного й політичного статусу як у суспільній свідомості, так і в законодавстві, регламентацію різних сторін діяльності політичних партій.

Перші згадування про політичні партії зустрічаються в мислителів стародавнього світу. Арістотель, наприклад, писав про боротьбу між трьома партіями (жителів морського узбережжя, жителів рівнини й жителів гір) в VI ст. до н. е., про боротьбу між партіями знаті й народу в Афінах. У Стародавньому Римі терміном «партія» позначалися політики, які підтримували того або іншого претендента на імператорську посаду (партія Цезаря, партія Сулли тощо). У середні віки партії найчастіше виникали при палацах абсолютних монархів під час загострення класової боротьби або внутрішньокласових соціальних протиріч.

Процес формування партій сучасного типу почався в Новий час із узстановленням буржуазних суспільних відносин. У генезисі партії як політичного інституту виділяють, відповідно до загальноприйнятої в політології класифікації М. Вебера, три етапи: аристократичне угруповання –- політичний клуб – масова партія.

Прототипи сучасних політичних партій виникли в період буржуазних революцій і були засобом боротьби буржуазії за владу. Вони були породжені загальним виборчим правом і розвитком представницької форми правління.

Перші політичні партії з'явилися наприкінці XVI ст. у Голландії в період, після буржуазної революції, і були пов'язані з боротьбою за владу між республіканцями й оранжистами. У період англійської буржуазної революції середини XVII ст. оформилися політичні угруповання помірних і левелерів, що мали свої програмні документи і це дозволяє розглядати їх як політичні партії.

У США перші політичні партії з'явилися як фракції Конгресу (федералісти й республіканці).

До другої половини XIX ст. політичні партії становили замкнуті політичні організації економічно пануючих верств суспільства й не мали місцевих організацій, не проводили регулярних з'їздів, була відсутня партійна дисципліна.

Із другої половини XIX ст. у розвинених країнах відбувається заміна «елітарних» партій на партії «масового типу», які поряд із завоюванням політичної влади висували принципами своєї діяльності захист демократії, гарантію прав і свобод громадян, забезпечення загальнонаціональних інтересів тощо.

До початку XX ст. партії перетворилися в організаційно й ідеологічно впорядковані інститути, які стали головним інструментом представництва соціальних інтересів у системі боротьби за завоювання й використання політичної влади.

У становленні партії як політичного інституту велику роль відіграють взаємини партій з державною владою. Політологи виділяють три стадії цих відносин:

1. Стадія протидії, що тривала аж до кінця XVIII ст. і характеризувалася стійкою опозицією абсолютистської державної влади до будь-якого політичного угруповання, прагненням придушити в зародку появу партій.

2. Стадія нейтральних відносин, що тривала з кінця XVIII ст. до XIX ст., коли державна влада не перешкоджала діяльності партій, але й не вживала активних кроків по регламентації їхньої діяльності.

3. Стадія визнання й легалізації партій, на якій відбувається закріплення правового статусу партій. Це період розвитку сучасних демократичних держав, у яких партії остаточно перетворилися в посередників між громадянським суспільством і державою.

Як основні засоби інституціоналізації діяльності політичних партій виступають, насамперед, нормативно-правові акти. У них закріплені наступні напрямки процесу інституціоналізації: регулювання процесу створення партій, регламентація їхньої структури й внутріорганізаційної діяльності, закріплення функцій політичних партій, фіксація їх основних цілей і завдань, регулювання процесу відбору й проходження партійних кандидатів, установлення порядку (процедури) участі партій і виборчих кампаній, регулювання фінансових аспектів діяльності політичних партій тощо.

Питання 46.