Типологія груп тиску

У політичному житті беруть участь найрізноманітніші групи тиску. Для цілей їх політичного аналізу використають різноманітні типології. На підставі відмінностей у суспільних сферах діяльності виділяють п'ять типів груп тиску:

1) організовані групи в економічній сфері й сфері трудових відносин (підприємницькі асоціації, товариства споживачів, профспілки);

2) організовані групи в соціальній сфері (об'єднання ветеранів, товариства інвалідів, благодійні спілки);

3) організовані групи в сфері дозвілля й відпочинку (спортивні товариства, товариства філателістів тощо);

4) організовані групи в сфері релігії, науки й культури (секти, церкви, наукові асоціації, спілки художників, письменників, артистів тощо);

5) організовані групи в політичній сфері (екологічні рухи, рухи за мир, за права жінок, національних меншин тощо).

У цій класифікації групи мають різну суспільну вагу, а відповідно, розрізняється і їхній вплив на політичні процеси. Французький політолог Ф. Брод висунув як критерій поділу груп тиску соціальний простір їхньої діяльності. На основі цього критерію виділяються «групи широкого покликання» і «групи спеціалізованого покликання».

«Групи широкого покликання» виражають загальні інтереси існуючих соціальних категорій. Найчастіше в ці групи входять люди на грунті спільності професійних інтересів: профспілки найманих робітників, товариства підприємців, аграріїв, асоціації власників, споживачів, вільних професій тощо. До цього ж типу належать і групи соціокультурних інтересів, представлені різними об'єднаннями: організації феміністів, студентів, ветеранів тощо.

«Групи спеціалізованого покликання» об’єднують у своїх рядах соціально різнорідних індивідів на основі загальної думки з певної ідеї або причини. Сюди входять різні рухи проти расизму або антисемітизму, асоціації з увічнення пам'яті великих діячів або великих подій тощо.

Групи тиску «широкого покликання» фільтрують вимоги, розставляють пріоритети, порівнюють свої дії. «Групи спеціалізованого покликання» менш організовані і впорядковані у своїх діях і охочіше використовують екстремістські засоби впливу.

Для класифікації груп тиску використовують і такий критерій, як цілі діяльності. За ним розрізняють групи, зацікавлені в придбанні матеріальних благ, і «групи ідей, орієнтовані на знаходження духовних благ». Інакше кажучи, перша категорія діє з матеріальних міркувань, інша – з  моральних. У першу категорію входять професійні, підприємницькі й інші організації. У другу – включають ідеологічні й конфесійні об'єднання: церкви, секти, рухи за права людини, проти расизму, за охорону навколишнього середовища та ін. Цей критерій має певний практичний зміст, оскільки дозволяє конкретніше представити напрямок діяльності різних груп тиску. Однак цей критерій не дає чіткого розмежування типів груп, оскільки в реальній діяльності багато груп керуються у своїх діях як матеріальними, так і моральними міркуваннями, а деякі свідомо приховують цілком конкретні матеріальні цілі за моральною аргументацією.

Можлива класифікація груп тиску як і політичних партій за структурою. Виділяють масові групи й кадрові групи.

Масові групи значною мірою еквівалентні масовим партіям. Вони, щоб створити впливову мережу, орієнтовані на вербування великого масиву прихильників, схильні до створення сильної бюрократичної організації, керування якої здійснюється через постійні й активні структури.

Кадрові групи відтворюють специфічні характеристики кадрових партій. Вони становлять елітарні утворення й у першу чергу прагнуть представити соціально нечисленні й привілейовані верстви населення. В організаційному плані вони слабко структуровані й культивують гнучкі й федеративні форми організації. Яскравим прикладом таких груп тиску виступають асоціації службовців вищої управлінської ланки, патрональні організації.

Питання 52.