Політична психологія: сутність і структура

Поряд з ідеологією не менш важливе, а нерідко й істотніше значення для політики має політична психологія. Політична психологія – це рівень політичної свідомості, що становить сукупність емоційно-почуттєвих відчуттів, переживань, настроїв, уявлень людей про політичні явища, що виникають в процесі повсякденного досвіду й безпосередньої взаємодії з політичними інститутами.

Політична психологія містить у собі як універсальні почуття й емоції людини, що специфічно проявляються в політичному житті (наприклад, гнів, любов, ненависть тощо), так і ті відчуття, які зустрічаються тільки в політичному житті (почуття симпатії й антипатії до певних ідеологій або лідерів, почуття підвладності державі тощо). Однак різні ролі цих почуттів і емоцій визначають двояке значення психології в політичному житті.

З одного боку, вона виступає тим духовним елементом, що визначає всі різновиди політичного мислення й поведінки людини, надає форму всім суб'єктивним проявам її розумової й практичної активності. Щодо цього політична психологія становить той внутрішній механізм перетворення людських уявлень, що органічно уплетений у політичний процес, але при цьому може й не відігравати ніякої самостійної ролі в поведінці людини. Влада, держава, партії, різноманітні політичні вчинки суб'єктів, а також інші явища політики представляються як ті або інші форми психологічної взаємодії людей.

З іншого боку, політична психологія – це генетично первинна, емоційно-оцінна реакцію політичної свідомості й той специфічний духовний фактор, що впливає на вироблення мотивів і політичної поведінки людини, суб'єктивні образи лідерів, держави, влади, суб'єктивне до них ставлення у формі почуття довіри або недовіри найчастіше визначають політичну поведінку людини.

Політична психологія – це практичний зріз політичної свідомості, ту сторону духовних утворень, які сприяють виробленню в людини безпосередніх мотивів і установок політичної поведінки. Якщо ідеологія є продуктом теоретичної діяльності групи людей, то політична психологія формується на основах практичної взаємодії людей один з одним і інститутами влади. І в цьому сенсі вона характеризує ті відчуття й погляди людей, якими вони користуються в повсякденному житті. До характерних рис належать, насамперед, відображення людьми політичних об'єктів крізь призму своїх безпосередніх інтересів і доступного їм політичного досвіду.

Тому політична психологія тим більше впливає на орієнтацію людей, чим сильніше політика включається в коло їхніх безпосередніх інтересів.

Структура політичної психології. У силу того, що політична психологія включається в різноманітні сторони політичного життя, вона має розгалужену внутрішню структуру. Зі змістовної точки зору, політична психологія містить у собі:

- соціально-психологічні почуття й емоції, що характеризують специфіку відображення людиною своїх інтересів і формування мотивів політичної діяльності;

- індивідуально-психологічні елементи свідомості, що відбивають особистісно-індивідуальні риси психіки, персональний досвід, специфічні емоційні реакції на зовнішнє середовище, певні здібності до самоаналізу, особливості індивідуальної волі й пам'яті;

- фізіологічні механізми, зумовлені вродженими характеристиками людини (спадковістю й психофізичними рисами, що проявляються, регулюючі темперамент, демографічні, статевовікові риси тощо).

Отже, зі змістовного боку політична психологія містить у собі як усвідомлено-раціональні, так і несвідомо-ірраціональні духовні елементи. Завдяки цьому політична психологія поєднує в собі імпульси соціальної взаємодії з логікою інстинктів, поєднує воєдино рефлексивність і рефлекторність, свідомість і несвідомість. Роль ірраціональних механізмів тим більша, чим менше людина розуміє причини й суть політичних подій. У певних умовах фізіологічні почуття здатні взагалі витиснути всі інші форми оцінки й регуляції поведінки. Наприклад, гнів або страх можуть стати такими психологічними домінантами, які здатні викликати заколоти, бунти, революції. З історії відомо, що ірраціональні почуття використовуються для посилення прихильності владі й ідеологічним доктринам.

Питання 61.