Політична міфологія

магниевый скраб beletage

Політична міфологія – це елемент масової політичної свідомості, що базується на некритичному емоційно забарвленому почуттєвому уявленні про політичну дійсність, що заміщує й витісняє реальне уявлення про неї і її справжнє значення. Основною структурною одиницею політичної міфології є стереотипічні політичні зразки – міфи – стандартизовані, схематизовані, упорядковані, емоційно забарвлені уявлення про певний соціально-політичний об'єкт (явище, процеси), прийнятий не на основі раціональних досліджень або міркувань, а на віру.

Для політичних міфів характерні такі специфічні особливості: як і в художніх міфах, у ролі їхніх передумов виступають бажання, надії, сподівання людей. Однак, на відміну від художніх міфів, політичні міфи повністю раціоналізовані. Вони свідомо й цілеспрямовано створюються ідеологами на основі бажань, надій і сподівань людей і потім поширюються й культивуються засобами масової інформації.

У них поєднуються реальність і вигадка, що забезпечує правдоподібність політичних міфів.

Політична міфологія є складовою частиною політичної свідомості. Вона формує світовідчуття, психологічні й ідеологічні установки, що володіють стійкістю забобону. Політична практика свідчить, що жодна влада не обходиться без застосування політичних міфів. Вони використовуються як засіб досягнення й легітимізації влади й політики, проводиться нею, прищеплювання громадянам певних цінностей і способів поведінки, спрямування поведінки в певне русло, запобігання соціальних катаклізмів тощо.

Політологи розділяють політичні міфи творчої й руйнівної спрямованості. До міфів творчої спрямованості належать міфи, що забезпечують досягнення, зміцнення й функціонування влади, збереження стабільності цієї політичної системи.

Будь-яка політика покликана забезпечувати баланс різноманітних інтересів, вчасно знімати виникаючі між ними протиріччя й сприяти інтеграції людей у єдине співтовариство. В ім'я досягнення цієї мети використовується міф про могутність і авторитет держави. Насправді ж багато сфер життя виявляються поза контролем держави. Практика свідчить, що навіть у найрозвиненіших державах державна влада не здатна забезпечити безпеку громадян від злочинів. Статистика свідчить, що в США й інших демократичних правових державах важкі злочини проти особистості, убивства, грабежі, насильства перебувають на досить високому рівні. У цих країнах процвітають наркоманія й корупція.

Розвінчання цього міфу небезпечно як для держави, так і для суспільства, тому що слабка держава й влада, яка не володіє авторитетом, не в змозі забезпечити стабільність у суспільстві й ефективність функціонування суспільної системи в цілому. Навколо сильної держави й авторитетної влади легше об'єднати людей і мобілізувати їх на певні дії.

Для досягнення політичної стабільності будь-який уряд намагається переконати громадян, що він піклується про свій народ. Поширення мають міфи «про мудру політику уряду», «про тенденції, що наступили, у розвитку країни до змін на краще» тощо. Хоча практика свідчить, що турбота уряду про народ найчастіше має ілюзорний характер, тому що уряд відстоює інтереси певних частин правлячої еліти. А «тенденції до змін на краще в становищі країни» більше пов'язані з маніпуляцією статистичними показниками. Становище ж населення не тільки не покращилося, а, навпаки, погіршилося.

Стабілізуючим для всієї соціально-політичної системи США є міф «американської мрії», відповідно до якого в США існують необхідні умови, за яких кожний громадянин може домогтися вищих вершин влади й багатства.

З допомогою політичних міфів політичні сили (лідери, партії, еліта) мобілізують енергію людей на рішення складних економічних і соціальних завдань. Прикладом такого міфу є сформульована в 1960 роки М. С. Хрущевим теза про можливості створення матеріально-технічної бази комунізму ще при житті нинішнього покоління протягом 20 наступних років, тобто в 80-і роки XX ст. Зафіксована у партійних документах і широко розповсюджувана засобами масової інформації ця теза набула форми міфу й служила потужним стимулом активності людей. Натхненні мрією про недалеке світле майбутнє, радянські люди здійснювали трудові подвиги, жертвуючи здоров'ям і навіть життям.

Крім міфів з позитивною спрямованістю, чималу роль в історії суспільства відіграють міфи, націлені на руйнування. Ці міфи найчастіше культивуються в кризових політичних і економічних умовах. Кризові ситуації змушують владу частіше прибігати до ірраціональних вірувань, щоб не допустити соціальних катаклізмів або ж досягти певних політичних цілей. Як широко розповсюджена форма руйнівної міфології є міфологія, побудована на експлуатації «образу ворога». Цей образ широко використовувався у внутрішній політиці СРСР і США протягом тривалого часу. Панування цього міфу в обох країнах допомагало виправдовувувати гонку озброєнь, неможливість підвищення життєвого рівня народу сприяло розв'язанню кампаній проти інакомислячих («полювання на відьом» – берііївщина в СРСР, маккартизм у США).

Опозиційні політичні сили в умовах кризи нерідко використовують міф про позитивний вплив соціальної революції, що докорінно змінить життя всіх людей до кращого. Практика ж свідчить, що революція, несучи в собі величезний руйнівний потенціал, у творчому плані служить інтересам вузьких верств населення, які опиняться унаслідок цих перетворень нагорі соціальних сходів.

Отженом, політична міфологія потрібна, насамперед, політикам, що перебувають при владі або прагнуть до неї. Підвищення політичної культури населення деякою мірою допомагає розпізнанню міфології й прийняттю раціональних політичних рішень.

Питання 62.