Політичний менталітет

Слово «менталітет» («ментальність») походить до латинського «mens» і означає спосіб мислення, напрям думок, умонастрій, характер.

Поняття «менталітет» було введене в суспільствознавство представниками культурно-антропологічного напрямку Л. Леві-Брюлем, Л. Февром, М. Блоком та ін. у значенні розумового інструментарію, психологічного оснащення національно-етнічної й соціокультурної спільностей людей, що дає їм можливість по-своєму сприймати й усвідомлювати природне й соціальне оточення, а також самих себе. Нині під менталітетом трактується глибинний рівень масової свідомості, колективні уявлення людей, їхній образ світу, цінності й установки, що визначають дії, думки й почуття людей. Поняття «менталітет» фіксує не тільки усвідомлювані людьми типи власного мислення й відчування, але й процеси, що протікають несвідомо або нечітко сформульовані та існують на рівні соціальної психології. Це сукупність способів орієнтації в соціальному й природному світі, який доходить у своїй реалізації до автоматизму думок і вчинків. Отже, ментальність – завжди деяка цілісність («світобачення») – єдність протилежних начал – природного й культурного, емоційного й розумового, ірраціонального й раціонального, суспільного й індивідуального.

У структурі ментальності можна виділити стійкі ціннісно-змістовне ядро й мінливу периферію.

Під ціннісно-змістовим ядром менталітету трактуються певні, у першу чергу духовні цінності і їх пріоритетний порядок (ієрархія), які визначають своєрідність світовідчування, світосприймання й світогляду, а також самобутність способу життя, життєвих практик і повсякденних ідеологій носія цього менталітету (культурного кола, народу, особистості). Крім того, центральну, ядерну частину менталітету утворюють певні первинні «змісти» і «образи» – базисні елементи культури, що формують константні моделі духовного життя, а також (що специфічно для ментальності в її активній суб'єктивній іпостасі) переживання цих змістів, їх актуалізація й мобілізація. Інакше кажучи, поряд із цінностями серцевину національного менталітету становлять етнокультурні архетипи.

Етнокультурні архетипи – це константи національної духовності, які виражають і закріплюють основні ознаки етносу як культурної цілісності. У кожній національній культурі домінують свої етнокультурні архетипи, що істотно визначають особливості світогляду, характеру, художньої творчості й історичної долі народу.

Периферію національного менталітету утворюють тимчасові, новоутворені або привнесені із чужих культур цінності, зсуви в їх традиційно устояному порядку, а також тимчасові, новоутворені або привнесені із чужих культур «змісти», «образи», «зразки».

Обмін елементами між ядром і периферією, що викликає емоційні й революційні процеси усередині ментальності, відбувається під дією реально історичних, ідеологічних, культурних і інших факторів, серед яких довгострокові мають першорядне значення.

Потрапити з периферійних у щільні пласти менталітету мають можливість ті цінності й змісти, які слабо або зовсім не суперечать тим, що вхідять до складу ядра.

У вужчому політичному сенсі менталітет – це спільний для соціально-політичної або національної спільності своєрідний стиль мислення, що дозволяє одноманітно сприймати навколишню соціально-політичну реальність, оцінювати її й діяти в ній відповідно до певних устояних у цій спільності нормами й образами поведінки, адекватно сприймаючими й розуміючими при цьому один одного. Із цього погляду політичну ментальність можна визначити як стійкі установки, емоції й настрої індивідуальних і колективних суб'єктів політики, що становлять стиль мислення й виражаються в поведінці й діяльності.

В завдання вивчення політичної ментальності входять вивчення й пояснення взаємозв'язків і відносин між політикою й суспільством, між соціальними й політичними інститутами, між політичною і соціальною поведінками. Причому першочергова увага зосереджена на тих сторонах свідомості, поведінки ментальних структур, які дають можливість пояснення процесів і явищ у сфері політики, і як усвідомлюються індивідуумом, соціальними групами й верствами, партіями й громадськими організаціями існуюча політична реальність, система владних відносин, політичні права і свободи.

Одним з істотних проявів політичної ментальності є сфера, що наледить до того, як у свідомості людей відбиваються сформовані соціальні відносини, яким чином формуються схеми сприйняття, оцінки свого становища в соціумі. І тому при вивченні політичної ментальності потрібно вести дослідження політичних ідеологій, політичних установок і цінностей.

Питання 63.