Політична культура українського суспільства

Значний вплив на політичну культуру українського суспільства справили загальноцивілізаційні фактори. До них можна віднести соціокультурну серединність між Заходом і Сходом; постійну необхідність ще з часів Київської Русі захисту території від зовнішніх ворогів; потужний вплив візантійських традицій: закріпленням православ’я підданицьких ціннісних орієнтацій, відсутність традиції правової державності й низька роль механізмів самоврядування й самоорганізації населення.

Проголошення незалежності України та курс на розбудову суверенної, демократичної,  правової держави створили принципово нові умови для відродження автентичної політичної культури.

Проте у посткомуністичному українському суспільстві поширені та мають помітний вплив увлення, ідеї, ідеали, орієнтації, настрої, стереотипи мислення та поведінки, культивовані радянським режимом. Політична свідомість значної частини громадян України характеризується амбівалентністю: вони вимагають повноти всіх політичних прав і свобод, але не заперечують проти відновлення елементів авторитаризму; прихильно ставляться до ідеї ринкової економіки, проте вірять, що лише планова система народного господарства зможе вивести країну з кризового стану.

Політична культура сучасної України має посткомуністичний, пострадянський, постколоніальний характер. На думку О. Рудакевича, „ в ній мають значну питому вагу елементи комуністичної ідеології, радянсько-більшовицькі стереотипи, сформовані у минулому політичні переконання й настрої”. Проте така політична культура на сьогодні не є монопольною, чи тим більше офіційною, але вона ще функціонує за інерцією.

Нинішня політична культура українського народу є постколоніальною. Це доводить зрусифікований стан, комплекси національної меншовартості, неспроможність до адекватної оцінки власних національних інтересів, схильність більше розраховувати на зовнішню допомогу, ніж на власні сили. Проте характер сучасних соціально-політичних процесів дозволяє твердити, що політична культура українського суспільства стає національною та незалежницькою.

За ставленням до демократії і держави політична культура України залишається авторитарною, етатистською, патерналістською. Але, як наголошують провідні українські дослідники політичної культури, за умов суверенного існування відроджуються такі традиційні риси української політичної культури, як народоправство, толерантність, ліберальне ставлення до держави (не людина і нація для держави, а держава для людини і нації).

За ідеологічною спрямованістю для політичної культури України характерний розкол суспільства на прихильників комуністичних і соціалістичних цінностей, з одгого боку, та консервативно-ліберальних – з іншого. Сучасній Україні загалом притаманна прихильність до західноєвропейських політичних цінностей, але помітними є риси ментальності та культури східних народів, зокрема орієнтація на харизматичних лідерів, етатизм, патерналізм, підпорядкованість церкви державі.

Політична культура українського народу на сьогодні ще не є цілісною, бо відсутні окремі компоненти культури, а багато з існуючих мають ще несформований характер. Багато політико-культурних елементів не відповідають національному характеру, традиціям української нації, тобто політичній культурі притаманна неорганічність.

Можна сказати, що в Україні історично утвердилася конфронтаційна політична культура, яка несе в собі нетерпимість до інакомислячого й інакодіючого. Непохитна впевненість у правоті своїх принципів (звичаїв, традицій, лідерів тощо) у поєднанні з безліччю ідейних громадян, котрі не допускають компромісів, підтримує в політичній культурі українського суспільства глибокий внутрішній розкол. Така культура постійно відтворюється в різних структурах і інститутах суспільства, державної влади, ускладнюючи (а іноді унеможливлюючи) перехід від стану протиборства до стану злагоди й співробітництва.

Показовою рисою сформованого стилю поведінки більшості населення України є схильність до несанкціонованих форм політичного протесту, схильність до силових методів вирішення конфліктних ситуацій, невисока зацікавленість громадян у використанні консенсусних технологій володарювання.

Для більшості громадян України характерний низький статус особистих домагань на владу й політичну участь, що спричиняється винятковою схильністю до конформізму, легковірність і рухливість, що спонукає їх постійній переоцінці політичних принципів, переконань і переваг.

Більшість громадян сповідають підданицьке ставлення й перманентну лояльність навіть не стільки до держави, скільки до центру реальної влади, сильного харизматичного лідера, органів безпеки, засобів масової інформації тощо. Персоналізоване сприйняття влади продовжує культивувати в українців цінності авторитаризму, корпоративізму й фрагментарності.

Питання 70.