Політична соціалізація

Політична соціалізація – це засвоєння індивідом культурних цінностей, політичних орієнтацій, освоєння форм політичної поведінки, прийнятної для цього суспільства. Внаслідок політичної соціалізації індивіди й групи прилучаються до певної політичної культури, що, у свою чергу, сприяє забезпеченню й підтримці стабільності політичної системи.

Політична соціалізація охоплює всі форми прилучення індивіда до політичної культури. Головний зміст політичної соціалізації для індивіда полягає в тім, щоб навчитися орієнтуватися в політичному житті й виконувати в ній певні функції.

Політична соціалізація – це процес становлення індивіда як суб'єкта політики, формування в індивіда рис, що дозволяють адаптуватися до цієї політичної системи й виконувати там певні функції.

За змістом політична соціалізація, як і будь-яка соціалізація, – це двосторонній процес. З одного боку, цей процес полягає в передачі суспільством накопиченого поколіннями соціально-політичного досвіду, символів, цінностей, норм і зразків поведінки, а з іншого боку – у виборчому освоєнні особистістю цих традицій і уявлень, у їх закріпленні в тих або інших формах політичної поведінки. Отже, вплив суспільства на політичні характеристики особистості неминуче обмежується внутрішніми переконаннями й віруваннями людини. Завдяки спроможності людини усвідомлено як набувати, так і втрачати ті або інші орієнтири, цінності, норми, політична соціалізація існує як двоєдиний процес засвоєння нею одних і відмови від інших стандартів і цінностей.

Вибір індивідом тих або інших ціннісних орієнтації, норм і зразків політичної поведінки залежить від багатьох факторів, але, насамперед, він залежить від спільної культури особистості, від тих внутрішніх переконань і вірувань, ціннісних орієнтацій, які сформувалися в неї в процесі становлення соціального «я», її самосвідомості як особистості. Тобто процес політичної соціалізації не може бути розглянений окремо від процесу соціалізації індивіда в цілому, становлення індивіда як особистості.

Більшість політологів сходяться на тому, що процес політичної соціалізації відбувається протягом всього свідомого життя людини. Розгляд політичної соціалізації відповідно до тривалості життя людини дозволяє виділити її первинний і вторинний етапи. На кожному з етапів діють різні агенти соціалізації, і кожний етап пов'язаний з певним життєвим циклом у біографії людини.

Первинна політична соціалізація характеризує первісне (зазвичай з 3-5 років) сприйняття людиною політичних категорій, які поступово формують у неї вибірково-індивідуальне ставлення до явищ політичного життя. Цей етап проходить у сфері міжособистісних відносин у малих групах. У ролі первинних агентів соціалізації виступає найближче оточення індивіда: батьки, близькі й далекі родичі, друзі сім’ї, однолітки, учителі, тренери, лікарі й тощо.

У цілому особливості первинного етапу політичної соціалізації полягають у тому, що людині доводиться адаптуватися до політичної системи й норм культури, ще не розуміючи їх сутності й значення.

Вторинна політична соціалізація проходить на рівні великих соціальних груп і інститутів. Вторинні агенти – це формальні організації, офіційні установи, представники адміністрації школи, ВНЗ, армії, держави тощо.

Кожен агент соціалізації дає для становлення особистості те, чому може навчити й виховати. Агенти первинної соціалізації універсальні. Їх вплив охоплює майже всі сфери життєдіяльності індивіда, а їх функції взаємозамінні, вплив перехрещується. Агенти вторинної соціалізації діють вузькоспеціалізовано. Кожний інститут націлений на рішення своїх завдань у відповідності зі своїми функціями.

Первинним механізмом соціалізації є імітація – усвідомлена спроба дитини копіювати певну модель поведінки. Зразками для наслідування найчастіше виступають батьки, родичі, сусіди, друзі, герої книг і телефільмів. За імітацією починає здійснюватися ідентифікація. Ідентифікація – це спосіб усвідомлення приналежності до тієї або іншої спільності. Через ідентифікацію діти приймають цінності, норми, зразки поведінки агентів первинної соціалізації як свої власні. Вони починають виконувати ті самі ролі й функції.

Вторинна політична соціалізація характеризує той етап діяльності людини, коли вона, засвоївши прийоми переробки інформації й здійснення ролей, спроможна протистояти груповому тиску та в індивідуальному порядку переглядати ідеологічні позиції, робити переоцінку культурних норм і традицій. На цьому етапі відбуваються два взаємодоповнюючих процеси: десоціалізація й ресоціалізація. Десоціалізація – це процес відмови від старих цінностей, норм, ролей і правил поведінки. Ресоціалізація – процес навчання новим цінностям, нормам, ролям і правилам поведінки замість старих.

У цілому, незважаючи на підвищення ролі самостійного вибору цінностей і орієнтирів, основне значення й на етапі вторинної соціалізації мають цілі адаптації, пристосування людини до сформованої політичної системи. Людина не здатна самостійно сформувати всі умови свого політичного існування, і тому вона пристосовується навіть до тих змін і сторін життя, зміст яких не розуміє.

Питання 71.