Анархізм

Анархізм – сукупність суспільно-політичних течій, що заперечують необхідність будь-якої влади в людському суспільстві, у тому числі й у державної.

Анархісти виступають за необмежену свободу особи. Державу вони вважають джерелом гноблення, війн, що паразитує на експлуатації людей. Тому анархісти вкрай негативно ставляться до держави і її структур. Держава з допомогою законів примушує людей до певних форм поведінки, обмежує особисту свободу й, відповідно, є основною перешкодою для утвердження свободи особи. Головною метою анархісти вважають радикальну зміну суспільних відносин шляхом знищення держави й усього, що пов'язане з державною владою.

Анархізм як ідейно-політична течія виник в середині XIX ст. Його основоположниками й теоретиками є: німецький філософ Макс Штирнер, французький філософ П’єр Прудон, а також російські революціонери М. О. Бакунін і П. О. Кропоткін. Найвідомішим діячем анархістського руху в Україні був Нестор Махно. Анархістські групи й рухи існують нині у різних країнах світу.

У своїй легальній діяльності анархісти воліють використовувати форми економічної й соціальної боротьби – страйки, масові виступи на захист трудових і соціальних прав людей. Анархісти виступають також проти посилення державного контролю за життям людей, проти встановлення єдиного світового порядку, глобалізації західного суспільства, діяльності МВФ і Європейського співтовариства тощо.

Разом з тим анархісти на знак протесту проти державної влади застосовують терористичні акти, тобто форми збройного насильства в політичних цілях. Акти терору застосовуються проти офіційних осіб, установ з метою дискредитації структур влади, залякування населення. Часто такі акції супроводжуються висуванням конкретних політичних вимог.

У звичайному розумінні термін «анархія» означає хаос, безлад, відсутність управління. Здавалося б, саме до цього прагнуть анархісти. Разом з тим у їхньому розумінні гасло «Анархія – мати порядку» припускає формування громадського порядку, заснованого на вільному самоврядуванні й взаємодії різних суспільних асоціацій. На думку анархістів, народ може тільки тоді бути щасливий і вільний, якщо, організувавшись знизу вверх, крім держав, партій, вождів, він сам створить і організує своє життя. Анархісти не вважають також, що усунення держави може призвести до загального хаосу, соціальних потрясінь.

У теорії й практиці анархізму існують певні протиріччя й недоліки. Зокрема, історично не виправдав себе індивідуальний терор проти представників державної влади. Історія народовольського й есерівського терору в царській Росії засвідчила його цілковиту політичну неспроможність. На місце усунених державних діячів приходили інші, а народовольці й есери зникли з політичного життя.

Майбутній суспільний лад анархісти уявляють досить нечітко, що веде до ідейної й політичної невизначеності їхніх дій. Відсутність ідейної стратегії й тактики призводить до глибоких протиріч усередині анархістських рухів, розколює їх.

Прагнення анархістів до організації суспільства на засадах самоврядування, автономій громад і націй, на принципах свободи, рівності, справедливості, звільнення від експлуатації знаходить розуміння в лівих партій і рухів, що солідаризуються з ними.

 

Питання 73.