Лібералізм : Політологія у питаннях і відповідях : B-ko.com : Книги для студентів

Лібералізм

Лібералізм є однією з найпоширеніших ідеологічних течій. Він сформувався на межі XVII – XVIII ст. як ідеологія буржуазії на базі ідей епохи Просвітництва. В основу лібералізму покладений принцип свободи особи, її відповідальності як перед собою, так і перед суспільством, визнання права на індивідуальну свободу, самореалізацію всіх людей. Лібералізм досить гармонійно поєднав у своїй ідеології принципи індивідуалізму й гуманізму. У суспільному житті принцип свободи трактується лібералами як свобода від обмежень, регулювання з боку держави.

Розглядаючи відносини держави й громадянського суспільства, ідеологи лібералізму висувають ідею пріоритету суспільства над державою. Ідеологія лібералізму заснована на ототожненні свободи й приватної власності. З економічної свободи, на їхню думку, випливає й політична свобода. У галузі економіки лібералізм висуває установку на свободу ринку й конкуренції.

В XIX – XX ст. діяли дві основні економічні моделі, що претендують на спадщину духу Просвітництва – ліберальний капіталізм і соціалізм. І марксисти, і ліберальні економісти вважали власні погляди на економічні постулати найсучаснішими й прогресивними. У боротьбі двох ідеологій відбувалася поступова еволюція лібералізму.

В 30-і роки XX ст. формується ідеологія неолібералізму. Поява цієї ідеології пов'язана з економічним курсом президента США Ф. Д. Рузвельта, який у період гострої економічної кризи по-новому визначив роль держави в регулюванні економіки. Для виходу із кризи неоліберали сформували мобілізаційну економіку, регулювання якої відбувалося через певні державні структури. Одночасно почала проводитися активна соціальна політика. Влада монополій була обмежена. Через податкову систему матеріальні багатства суспільства більшою мірою почали перерозподілятися на користь народу.

В 50 – 60-і роки на Заході в обстановці значного економічного підйому виникла неоліберальна концепція «держави загального добробуту». У країнах Заходу діє так звана «соціальна ринкова економіка», що припускає перерозподіл національного доходу через Держбюджет і соціальні програми для підвищення життєвого рівня народу. Отже, держава, беручи участь у відтворенні капіталу, з іншого боку, через перерозподіл національного доходу знижує такі негативні наслідки ринкових відносин, як погіршення навколишнього середовища, відсутність стимулів для розвитку суспільної охорони здоров'я й освіти, суспільних доріг і транспорту, може забезпечувати соціальний захист громадян.

Нині на соціальні потреби у Швеції, ФРН, США й кількох інших західних країнах, за деякими джерелами, витрачається близько чверті валового національного продукту. Це наочний приклад для демократичної України.

У сучасних умовах класичний принцип лібералізму в ринковій економіці – необмежена спожива не може діяти без обмежень. Сучасні промислові технології розраховані на постійне витіснення праці машинним виробництвом. Зростаюче безробіття, а відповідно, різке зниження добробуту трудящих можуть призвести до величезних соціальних потрясінь. Французький політолог Р.-Ж. Шварценберг уважає, що для збереження спокою й миру в суспільстві потрібно обмежити дії вільної конкуренції, товарно-грошового фетишизму, невтримного споживацтва.

Питання 74.