Соціалізм : Політологія у питаннях і відповідях : B-ko.com : Книги для студентів

Соціалізм

 

 

Ідеї рівності, соціальної справедливості виникли ще в далекій давнині. На їх основі будувалося життя ранньохристиянських громад, ідеологія й культура. Теоретично й ідеологічно соціалізм оформився в Новий час у працях західноєвропейських філософів і просвітителів: Т. Мора, Т. Кампанелли, Ш. Фур'є, Р. Оуена, А. Сен-Сімона, Ж.-Ж. Руссо.

Вони виступали із критикою феодального, а потім і буржуазного ладу, намагалися з утопічних позицій обґрунтувати новий суспільний ідеал – соціалізм. Вважаючи, що захищають суспільство в цілому, вони прагнули переконати багатих у необхідності соціальних перетворень із метою поліпшити становище бідних верств населення. У них існувала надія, що багаті самі добровільно поділяться своїми багатствами з біднотою. Соціалісти-утопісти сподівалися домогтися практичної реалізації своїх ідей мирним шляхом і навіть з допомогою існуючих урядів. Зрозуміло, це були незбутні, утопічні надії.

В XIX ст. з розвитком капіталізму формувався й ріс робітничий клас, проявлялася його класова свідомість. Робітники повели економічну, а потім і політичну боротьбу за свої права. На базі вчення німецьких мислителів К. Маркса й Ф. Енгельса сформувалася ідеологічна течія марксизм, яка стала ідеологією пролетаріату.

До кінця XIX ст. європейський соціалізм в основному втратив свою революційність. Європейські марксисти все більші надії почали покладати на мирний, еволюційний шлях розвитку суспільства від капіталізму до соціалізму. Вони сподівалися, що з допомогою демократичних конституцій можна буде згодом домогтися соціальної справедливості в суспільстві. Як конструктивна опозиція соціалісти поступово вбудовувалися в політичні системи своїх країн.

Російські марксисти, на відміну від європейських, своєю ідеологією поєднували робітничий рух з революційною боротьбою за повалення монархічного й буржуазного ладу. Вони щиро вірили в можливість швидкої побудови справедливої держави, соціально орієнтованого суспільства. На межі XIX і XX століть у Росії виникло революційне марксистське вчення, розроблене В. І. Леніним – ленінізм, а на Заході – соціал-демократія.

Прихильники В. Леніна – більшовики – розробляли стратегію й тактику революційного захоплення державної влади, знищення буржуазного ладу, націоналізації приватної власності, побудови загальнонародної держави. Однак, як засвідчила практика, існування цієї „загальнонародної держави”, або соціалістичного ладу, було не чим іншим, як черговою утопією з непомірними людськими жертвами.

Теоретики соціал-демократії – К. Каутський і Е. Бернштейн в основу свого вчення взяли доктрину «демократичного соціалізму», або соціалізму з «людським обличчям». На їхню думку, соціалізм не є конкретним суспільним ладом, а поступовим процесом впровадження соціальної справедливості в суспільне життя. Соціал-демократи проповідують пріоритети мирних, еволюційних засобів досягнення рівності й соціальної справедливості, принцип поступового реформування буржуазного суспільства, пропагують ідеї відмови від класової боротьби й соціальні партнерства. Реалізацію цих принципів вони пов'язують із розвитком державного сектора економіки й соціальних програм для народу.

Питання 76.