Фашизм

Фашизм як ідеологія виник в 20–30-і роки XX ст. в Італії, а потім у Німеччині, Іспанії, Португалії, Угорщині й кількох інших країнах. Однією із причин його виникнення були наслідки суспільної кризи капіталізму, що розвивався в зазначений період. Перехід «вільного» капіталізму в монополістичний капіталізм супроводжувався в низці країн поступовим поворотом від буржуазної демократії до політичної реакції, створенням сприятливих умов для появи вкрай правих течій консервативного екстремізму.

Унаслідок поразки Німеччини і її союзників у Першій світовій війні в цих країнах критичних розмірів досягли військово-політична, економічна, соціальна й ідеологічна кризи. Ріст націоналізму й реваншизму, невдоволення підсумками війни, масове безробіття й зубожіння значної частини населення, нездатність буржуазних урядів демократичним шляхом вивести суспільство із глибокої кризи створили умови появи фашизму.

Для збереження свого панування фінансовий і військово-промисловий капітал переможених у світовій війні країн політично й економічно підтримав формування, а потім і прихід до влади фашистських партій. Правлячі класи сподівалися шляхом жорстокого придушення наростаючого робітничого й демократичного руху, мілітаризації суспільства, розширення державно-монополістичного регулювання економіки, агресивної зовнішньої політики вивести свої держави із кризи, стабілізувати суспільство, усталити свою владу. В 30-і роки фашисти прийшли до влади не тільки в Німеччині, Італії, Іспанії, але й в Угорщині, Румунії, Австрії, Словаччині. До 1941 року майже вся Європа була скорена фашизмом.

У чому ж сутність ідеології фашизму? В ідейному плані – це націонал-соціалістська ідеологія, базою якої є расизм і елітаризм. Фашисти проповідували ідею «величі нації», вибраної «раси панів» арійського походження. Інші народи вони вважали неповноцінними, які підлягають поневоленню або знищенню. Фашисти взяли на ідейне озброєння теорію німецького філософа Ф. Ніцше про право вищої раси надлюдей у своїх інтересах відкидати норми суспільної моралі, забезпечувати панування сильних над слабкими. Фашистські теорії служили ідеологічним обґрунтуванням для проведення фашистами політики геноциду скорених народів, підмінювали ідеї класової боротьби ідеями національної й расової ворожнечі.

Особливе місце в структурі політичного режиму фашизму займала фашистська партія. Її відмітними рисами були жорстка чітко ієрархічна вертикаль підпорядкування з культом вождя, поєднання масового терору з політикою соціальної демагогії, відкритий агресивний характер зовнішньої політики, активне зрощування з державним апаратом. Прийшовши до влади, фашисти ліквідували виборче право й парламентські режими, заборонили діяльність політичних партій і організацій, ввели повний контроль над засобами масової інформації й політичну цензуру, знищили всі демократичні свободи, створили розгалужену систему політичного розшуку для інтернування, або ліквідації інакомислячих тощо.

У зовнішній політиці фашистські режими проводили політику агресії, «завоювання життєвого простору», експансіонізму. У внутрішній політиці фашистська ідеологія призвела до створення тоталітарних держав на чолі з вождями: у Німеччині – А. Гітлера, в Італії – Б. Муссоліні, в Іспанії – Ф. Франка, у Португалії – А. Салазара.

У сучасних умовах всі демократичні цивілізовані держави ведуть безкомпромісну боротьбу з рецидивами фашистської ідеології, домагаються її повного викорінення.

 

Питання 77.