Типи політичних технологій

Політичні технології як сукупність послідовно застосовуваних процедур, прийомів і способів діяльності, спрямованих на найбільш ефективну реалізацію цілей і завдань конкретних політичних суб'єктів, прагнуть до певної формалізації, інституціоналізації й нормативного закріплення. Тому можна говорити не тільки про універсальні, але й типові властивості політичних технологій.

З точки зору сфер, у яких застосовуються ті або інші прийоми досягнення цілей, можна виділити багато так званих предметних технологій (наприклад, електоральних, інформаційних, переговірних прийомах і процедурах, використовуваних у дипломатичній або військовій сферах, прийомах лобіювання тощо).

До цього типу технології близькі так звані рівневі технології, що відбивають ступінь організації предметних сфер. До них належать такі види технології:

– глобальні – пов'язані з рішенням загальносвітових проблем: підтримкою міжнародної безпеки, охороною навколишнього середовища тощо;

– континентально-регіональні – які розкривають специфічні дії держав, а також міжнародних організацій і інститутів за розв’язанням проблем у Європейському, Близькосхідному, Середньоазіатському, Латиноамериканському або іншому регіоні;

– національно-державні – які характеризують процес здійснення влади й державного управління в рамках однієї країни;

– корпоративні – які відбивають владно-управлінські відносини у рамках окремої організації;

– локальні – які фіксують специфіку діяльності й відносин суб'єктів в обмежених точках політичного простору;

– міжособистісні – взаємодії, що характеризують політичних діячів у сфері владних відносин і державного управління.

З точки зору способів здійснення виділяють такі типи технологій:

– функціональні – які передбачають раціоналізацію й алгоритмізацію рольових навантажень різних суб'єктів влади й управління (наприклад, прийняття рішень, узгодження інтересів, ведення перемовин тощо);

– інструментальні – ілюструють застосування технік, спрямованих на раціоналізацію конкретної діяльності, а насправді мають зовсім інші цілі й прикривають їх.

З точки зору характеру тривалості використання певних способів діяльності, можна виділити такі політичні технології:

– стратегічні – націлені на віддалений результат діяльності суб'єктів;

– тактичні – які передбачають реалізацію короткострокових цілей;

– спорадичні – застосовувані одноразово;

– циклічні – постійно відтворювані в структурі діяльності, суб'єкта.

З погляду динамічних змін, властивостей і здібностей суб'єктів, виділяють жорсткі й м'які технології.

Жорсткі політичні технології припускають чітку заданість і незмінність основних параметрів застосовуваних суб'єктами прийомів і способів діяльності. Дуже часто такі технології забезпечують правовий і процедурний порядок узгодження інтересів між відомствами й інститутами влади, наприклад, збереження ієрархічного порядку в узгодженні урядових програм, візування документів тощо.

М'які політичні технології демонструють способи й прийоми, які дозволяють здійснювати гнучку адаптацію цілей і засобів, наявних у розпорядженні суб'єкта, до змінюваних умов. Це ніби самонастроювані технології, ситуативно змінювані алгоритми дій, які в остаточному підсумку розширюють досвід, необхідний для вдосконалення процесів досягнення цілей у тій або іншій сфері.

З погляду регламентації способів діяльності розрізняють нормативні й девіантні технології.

Нормативні політичні технології – це способи діяльності, прийоми й методи, зумовлені існуючими в суспільстві (організації) законами, нормами, традиціями, звичаями.

Девіантні політичні технології – це способи діяльності, прийоми й методи діяльності, що відхиляються від вимог, законів, норм, традицій і звичаїв. До них належить цілий спектр так званих «сірих», «чорних» політичних технологій: «злив» компромату на своїх політичних супротивників, шантаж, витік інформації, наклепи тощо.

До нормативних і девіантних типів політичних технологій близькі наявні й тіньові способи досягнення влади – політичних і державно-адміністративних цілей:

Наявні політичні технології виражають публічний характер влади й проявляються в різних формах діалогу влади із громадськістю.

Тіньові політичні технології управління й влади здійснюються в різних формах маніпулювання владних структур засобами й ресурсами за спиною громадськості, способи прийняття рішень за межами законно встановлених процедур.

З огляду на націленість технологій на розширення кола суб'єктів, здатних застосовувати сформовані алгоритми діяльності при рішенні однотипних завдань, можна виділити тиражовані й унікальні технології. Тиражовані технології розраховані на повсюдне застосування в аналогічних умовах. Унікальні – це перелік дій, що застосовуються тільки в певних, чітко фіксованих умовах і не відтворюються навіть у схожих умовах. Тиражовані технології менше залежать від характеристик реалізуючих їх діючих осіб і тому максимально заощаджують часові й матеріальні ресурси при здійсненні однотипної діяльності. Унікальні ж технології застосовуються для однократного забезпечення тих або інших цілей і нерідко лише для чітко обкресленого кола діючих осіб. Вони, як правило, обходяться значно дорожче й майже повністю втрачають свою ефективність при спробах перенесення навіть у такі самі обставини. Так, наприклад, окремі «дипломатичні» технології можуть багаторазово використовуватися в процесі ведення міжнародних переговорів. Разом з тим при врегулюванні конкретних міжнаціональних протиріч із винятково своєрідним набором сторін, причин, приводів, часу протікання й інших параметрів конфлікту можуть застосовуватися такі способи й прийоми, з допомогою яких можна домагатися бажаних ефектів.

Питання 82.