Політичний аналіз

магниевый скраб beletage

Необхідність рішення конкретних завдань у сфері політики, пошуку найприйнятніших способів і технологій досягнення цілей припускає й особливий підхід до розуміння й вивчення політичних явищ. Значна частина політологічного знання спрямована не на створення теорій і виробництва знання, а на прикладне використання наявного наукового потенціалу при вирішенні практичних і цілком конкретних завдань у політичному просторі.

Найважливішим компонентом при вирішенні цих завдань є також накопичений людьми практичний досвід, навички й уміння вирішувати аналогічні завдання, інтуїція й інші уявлення людини.

Прикладні дослідження політики зачіпають не весь її простір, а лише ті сфери, які мають найважливіше практичне значення для всього процесу функціонування політичної влади. Сьогодні до таких сфер належать процеси врегулювання й вирішення конфліктів, прийняття рішень, ведення переговорів, організації виборчих і інформаційних кампаній тощо. Навколо таких сфер формуються своєрідні політологічні субдисципліни: політичний маркетинг (розробка проблеми прийняття рішень), політичний менеджмент (формування й реалізація політичних проектів), конфліктний менеджмент (вирішення і врегулювання політичних конфліктів, ведення переговорів).

Єдиною дослідницькою основою для всіх прикладних досліджень є політичний аналіз. У широкому сенсі під політичним аналізом трактують всі наукові дослідження політики, у вузькому, прикладному сенсі політичний аналіз – це об'єктивне вивчення конкретних проблем, пошуки їх найприйнятніших рішень і визначення необхідних для цього технологічних засобів і прийомів діяльності.

Зосередженість політичного аналізу на дослідженні конкретних проблем торкається різних сфер політичного  простору й не має певних, однотипних джерел, зв'язків та інших аналогічних параметрів. А орієнтація на вичленовування конкретної проблеми в рамках реально сформованих обставин, по суті, перетворює політичний аналіз у форму ситуаційного наукового дослідження. Через надзвичайну складність будь-якої конкретної ситуації, що складається в політичному просторі, наявності в ній різнопланових зв'язків і відносин застосовувані для її вивчення методи, як правило, мають міждисциплінарний характер. У зв'язку з цим політична оцінка ситуації зазвичай доповнюється застосуванням психологічних, соціологічних, антропологічних, культурних і інших способів аналізу, вироблення й здійснення різних видів поведінки. Тому розробкою політичного аналізу найчастіше займаються особливі групи фахівців: технологи, аналітики, експерти, консультанти, фахівці інформаційних технологій, працівники партійних апаратів, помічники публічних політиків, тобто всі ті, хто займається обслуговуванням публічної політичної діяльності. Підсумком діяльності таких груп є різноманітні поради й рекомендації, прогнози, плани й програми діяльності державних, партійних органів і окремих політиків, аналітичні довідки для вдосконалення діяльності органів управління й інші матеріали, спрямовані на оптимізацію рішень конкретних політичних проблем.

Унаслідок конкурентної природи політичної сфери неминуче виникає різне бачення тієї або іншої ситуації представниками сил, що суперничають. Тобто оцінка конкретної ситуації задається не тільки аналітиком, але й тією особою, яка повинна розв’язати виникаючу проблему, тобто наявним або неявним «замовником». Таким чином, структура й зміст політичного аналізу формуються не тільки внаслідок аналітичного опису дослідником, але й під впливом наявно або неявно присутньої фігури «замовника», що задає ціль вирішення даної ситуації. Отже, технолог-аналітик найчастіше виступає як виконавець соціального замовлення.

Наприклад, в ролі замовників можуть виступати представники правлячих і опозиційних партій, представники правлячого режиму й пригноблені верстви суспільства. Вони мають різні матеріальні й інформаційні ресурси й по-різному трактують ситуацію. Відповідно й політичний аналіз може виявляти різні проблеми, розглядати ситуацію з різних точок зору, а отже, пропонувати різні рішення тих або інших питань.

При аналізі проблемних ситуацій, насамперед, звертають увагу на аналіз структури основних учасників політичних подій з урахуванням їх ієрархії, де звертається увага на територіальні (регіональні), релігійні, етнічні, соціально-економічні й політичні групи людей з урахуванням їх взаємозв'язків. Необхідно дати оцінку рівнів політичного впливу кожного з учасників подій. Потім мають бути конкретизовані інтереси основних учасників подій, установлені їхні стратегічні цілі й тактичні завдання, виявлені їх «уразливості», пов'язані з відставанням у реалізації тих або інших інтересів. Окремо потрібно охарактеризувати ресурси політичної діяльності учасників події. Важливо з'ясувати можливі стратегічні союзи й тактичні коаліції й сформувати сценарій розвитку подій з оцінкою характеру реакції учасників і суб'єктів політичного процесу на ті або інші сценарії розвитку політичної ситуації. При цьому формулюються альтернативні дії й дається оцінка ймовірності їхнього успіху. На закінчення аналізу формується цілісна стратегія на основі оптимальних варіантів дій з урахуванням прогнозів розвитку політичної ситуації, а також засобів і ресурсів для їхньої реалізації.

Закінчення аналітичної роботи зазвичай завершується чіткою постановкою завдання для наступної роботи й оформленням, якщо це необхідно, результатів виконаного ситуаційного аналізу у вигляді, зручному для практичного застосування.

Питання 83.