Функції політичних конфліктів

Однією із центральних проблем, яку змушені розв’язувати політологи, є проблема існування суспільства без конфлікту. З нею пов'язана й інша: чи є конфлікт аномалією або ж це нормальна, необхідна форма суспільного життя?

Представники функціоналістського напрямку в суспільній науці розглядають всі види конфліктів як розлад, травму, аномалію в суспільному житті, як вираження дисфункції соціального організму. Вони вказують на те, що багатовікова практика політичних конфліктів свідчить про те, що вони призводять до несприятливих змін у владних відносинах, до дезінтеграції й дестабілізації суспільства, часто призводять до загибелі людей і матеріальних цінностей. На їхню думку, конфлікт є тимчасовим станом суспільства, і можливий такий стан суспільства, коли конфлікти зникнуть. Більшість соціологів і політологів схиляються до думки, що існування суспільства без конфліктів неможливе. А це означає, що конфлікт є не дисфункцією, не аномалією, а нормою відносин між людьми, необхідним елементом соціального життя. При цьому підкреслюється, що конфлікт несе не тільки деструктивні функції, але має безліч позитивних функцій. Можна підкреслити велике значення для політичного життя суспільства інтегративної, інформативної й інноваційної функцій.

Інтегративна функція: політичний конфлікт впливає на співвідношення індивідуальних і групових інтересів, сприяє групоутворенню, формуванню певних політичних спільностей. Конфлікт чітко розділяє різні групи й цим сприяє встановленню групової й персональної ідентифікації. Зовнішній конфлікт часто приводить до внутрішнього згуртування, відіграючи стабілізуючу й інтегративну роль. Політичний конфлікт стимулює формування політичних союзів і коаліцій.

Інформаційна функція має дві сторони: сигнальну й комунікативну. Сигнальна сторона полягає в тім, що державна влада починає звертати увагу на ті проблеми, які стали джерелом конфліктів, починає вживати заходів щодо їх вирішення. Конфлікти часто є частиною процесу тестування й оцінки кого-небудь, і можуть бути досить корисними для дослідників. Комунікативна сторона полягає в тому, що конфліктуючі сторони вимушені збирати інформацію про суперників і таким чином підсилюють комунікативний обмін один з іншим. Цей інформаційний обмін стимулює дії, здатні поставити ситуації під контроль і тим самим перебороти виникле збудження в політичних процесах.

На інноваційну (динамічну) функцію політичних конфліктів уперше звернули увагу основоположники марксизму, які вважали конфлікт необхідними факторами суспільного розвитку. Відоме висловлення К. Маркса й Ф. Енгельса про соціальні революції як про локомотиви історії. З допомогою конфлікту можна перебороти перешкоди на шляху економічного, соціального або духовного перетворення суспільства й просунутися в його розвитку. Конфлікт запобігає стагнації, стимулює інтерес і цікавість, з його допомогою виявляються проблеми й знаходяться їх рішення, є основою соціальних і персональних змін. Політичні системи одержують можливість удосконалити свою структуру шляхом виключення джерел тертя, внутрішнього антагонізму й домогтися згуртованості.

Внутрігруповий конфлікт часто вдихає нове життя в існуючі норми або призводить до виникнення нових. Під впливом конфлікту формуються нові державні інститути, нові закони й інші правові акти.

Питання 92.