Поняття «політичний процес»

Політична система суспільства – єдине цілісне утворення. Однією з найважливіших характеристик будь-якої соціальної цілісності є те, що її елементи перебувають у постійній рухливій взаємодії один з одним. Отже, найважливішою стороною дослідження політичної сфери є розгляд політичної системи з її динамічної сторони, тобто аналізувати її як політичний процес.

Найчастіше політичний процес трактується як сукупна діяльність усіх суб'єктів, пов'язана з формуванням, зміною, перетворенням і функціонуванням політичної системи. Таке розуміння політичного процесу базується на тій ідеї, що цей процес складається з нескінченної суми політично значущих дій всіх включених у нього учасників. Отже, політичний процес розкриває рух, динаміку, еволюцію політичних явищ, конкретну зміну їхніх станів у часі й просторі. Найважливішою складовою частиною політичного процесу виступає зміна, що означає будь-які модифікації структури й функцій, інститутів і форм, постійних і змінних рис, темпів еволюції й інших параметрів політичних явищ. Зміни можуть не зачіпати основних структур і механізмів політичної влади (наприклад, можуть змінюватися лідери уряду, окремі інститути, але провідні цінності, норми, способи здійснення влади збережуться), а можуть приводити до заміни базових елементів, які в сукупності сприяють досягненням системою нових якісних станів. У різноманітті форм політичних змін можна виділити чотири основних способи: становлення (створення, конституювання нових політичних явищ, інститутів, відносин, норм), функціонування (проведення змін, що не виходять за рамки сформованих базових значень), розвиток (модифікація базових параметрів політичних явищ, виведення їх на вищі рівні) і занепад (розпад сформованої політичної цілісності, наростання ентропії, регресу, відцентрових тенденцій).

Політичний процес міститься у відповідному його змісту політичному просторі. Структура політичного процесу включає: суб'єкт процесу (реальну владу або її носія, якому влада делегована), об'єкт, який має бути створений або досягнений як мета процесу, засоби, методи, ресурси виконавців процесів, які пов'язують суб'єкт і об'єкт-мету.

Ресурсами політичного процесу можуть бути його ідеальні й матеріальні основи: наука, знання, технічні й фінансові засоби, настрої мас, учасників процесу, їхня ідеологія, стан суспільного оточення й інші фактори.

У сучасній науці склалася велика кількість уявлень про джерела, механізми й форми змін. Наприклад, К. Маркс вбачав основні причини політичної динаміки у впливі економічних відносин; В. Парето пов'язував їх із циркуляцією еліт; М. Вебер – з діяльністю харизматичного лідера; Т. Парсонс – з виконанням людьми різних ролей. Нині найчастіше як основне джерело політичних змін називають конфлікт.

Потрібно враховувати, що політичний процес, фіксуючи й розкриваючи реальну зміну станів політичних об'єктів, складається не тільки відповідно до свідомих намірів суб'єктів, але й унаслідок різноманітних стихійних впливів. У цьому розумінні політичний процес виключає певну заданість або зумовленість у розвитку подій.

Відбиваючи реально сформовані, а не тільки плановані зміни, політичні процеси мають яскраво виражений ненормативний характер, що пояснюється наявністю в політичному просторі різноманітних типів руху (хвильового, циклічного, лінійного, поворотного тощо), які володіють власними формами й способами трансформації політичних явищ, поєднання яких позбавляє останніх жорсткої визначеності й стійкості.

Із цього погляду політичний процес є сукупністю відносно самостійних, локальних трансформацій політичної діяльності суб'єктів (відносин, інститутів), які виникають на перетині найрізноманітніших факторів і параметри яких не можуть бути точно визначені, а тим більше спрогнозовані.

При цьому політичний процес характеризує дискретність змін або можливість модифікації одних параметрів і одночасного збереження в незмінному вигляді інших його рис і характеристик (наприклад, зміна складу уряду може поєднуватися зі збереженням колишнього політичного курсу).

Разом з тим кожний тип політичних змін володіє власною ритмікою (циклічністю, повторюваністю), поєднанням стадій і взаємодій суб'єктів, структур, інститутів.

Питання 94.