Основні стадії політичного процесу

Аналіз динаміки політичного життя як політичної взаємодії дозволяє розкрити змістовну сторону політичного процесу. Однак поняття «динаміка політичного життя» припускає не тільки взаємодію, але й рух, розвиток. Тому багато політологів визначають політичний процес як послідовну зміну станів соціально-політичної дійсності, у першу чергу політичної системи суспільства, що здійснюється внаслідок сукупної діяльності соціально-політичних суб'єктів, спрямованої на завоювання, утримання й використання політичної влади.

На базі такого розуміння універсальну концепцію політичного процесу запропонував прихильник системного підходу Д. Істон. Відповідно до теорії систем політичний процес виступає одночасно і як відтворення цілісної структури, і як циклічне функціонування політичної системи у взаємодії із соціальним і позасоціальним середовищем, що включає вплив на політичне життя економічних, екологічних, культурних і інших факторів. Під час політичного процесу інституціональна система адаптується й пристосовується в цілому й у її окремих елементах, забезпечуючи відтворення й збереження як її системних якостей, так і складових компонентів.

У рамках системного підходу цілісний політичний процес поділяється на чотири стадії або за іншою термінологією – чотири режими:

1) конституювання – становлення політичної системи;

2) функціонування існуючої політичної системи;

3) розвиток політичної системи;

4) занепад, розпад політичної системи.

Поділ на ці стадії умовний. Однак у цілісному політичному процесі вони взаємодіють один з одним, зберігають притаманні кожній з них особливості, виконують власне призначення й здійснюються специфічними методами політичної дії.

Конституювання є історично й логічно першою, початковою стадією політичного процесу. Воно відбувається й одноразово, і постійно. Одноразово – у момент виникнення тієї або іншої політичної системи. Ця стадія, як правило, збігається з переломним моментом у розвитку суспільства, втратою легітимності одних політичних сил і переходу до панування інших сил. Нові сили й створюють нову політичну систему з новими політичними інститутами, органами влади й правовими нормами, що відповідає їх потребам. Центральний момент цієї стадії – повний перегляд Конституції, тому що прийняття нової Конституції – це легальний і демократичний спосіб легітимізації політичної влади, всіх її інститутів.

Однак легітимізація влади не закінчується прийняттям нової Конституції. Це тривалий постійний процес. Із цього погляду конституювання політичної системи не є одноразовим актом. Процес легітимізації постійно відновлюється, іде безупинно, тому що завжди потрібні визнання, схвалення цієї системи й надання їй підтримки з боку членів суспільства.

Стадія функціонування політичної системи збігається зі стабільним періодом суспільного розвитку, коли пануючі соціальні групи займають міцне становище. На даній стадії політичного процесу здійснюються процедури відтворення й підтримки діяльності вже конституйованих органів держави, політичних партій, громадських організацій. Такими процедурами є вибори й перевибори представницьких органів влади, їх засідання, призначення, ротації виконавчо-розпорядницьких органів, з'їзди й конференції політичних партій і організацій. Важливу роль у цьому процесі відіграють уточнення, перегляд, розширення й відновлення чинного законодавства, у процесі якого цінності й норми політичної системи переносяться (відтворюються) традицією. На стадії функціонування політичної системи відтворюються й самі учасники політичного процесу з їхніми позиціями й інтересами, поглядами й переконаннями. Наступність – основна риса відтворення.

Стадія розвитку політичної системи наступає в період певного перегрупування в розміщенні політичних сил. На даному етапі політичного процесу відбуваються часткова зміна в системі органів держави, реформування діяльності політичних партій і інших суспільних об'єднань відповідно до змін, що відбуваються у соціальній структурі суспільства й змінюваних співвідношеннях політичних сил усередині країни й на міжнародній арені. Здійснювані зміни в структурах і механізмах влади виводять політику правлячої еліти на новий рівень, що дозволяє дати відповіді, адекватні виклику часу.

Стадія розвитку політичної системи супроводжується протиборством різноманітних течій і тенденцій, що, в остаточному підсумку, має приводити до підвищення адаптивності системи, відповідності наявних владних структур зовнішнім соціальним умовам.

Під час протиборства з'являються нові сили, інтереси яких не збігаються із цілями даної політичної системи. Прагнення пануючої еліти зберегти своє панування призводить до стагнації системи. Наступає стадія розкладу й занепаду. Настання цієї стадії збігається з ростом нових соціальних сил, які формують інші форми організації політичного життя. На цій стадії відбувається зміна спрямованості динаміки політичного процесу. Ця динаміка має негативний стосовно існуючих інститутів характер. Руйнівні тенденції тут переважають над конструктивними, творчими. Внаслідок прийняті правлячою елітою рішення втрачають управлінську здатність, а сама правляча еліта й пов'язані з нею інститути влади – свою  легітимність. Отже, стадія занепаду політичної системи пов'язана з повною делегітимацією влади. Цим завершується один цикл політичного процесу. Початок нового циклу в політичному процесі пов'язаний зі зміною суб'єкта політичної влади й політичних інститутів і повним розпадом колишньої політичної системи.

Питання 96.