РОЗДІЛ 4. БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА КЛАСИФІКАЦІЯ

 

4.1. Суть і призначення бюджету

 

Термін “бюджет”, за версією О.Кириленко походить від старовинного англійського слова “bougette”, яке на початку 19 століття означало “шкіряний мішок”. Саме на той час канцлер казначейства, виступаючи у англійському парламенті, приносив з собою мішок з грошима. Невдовзі це слово трансформувалося у нинішнє “budget”, а шкіряний мішок був замінений портфелем, у якому до парламенту приносили кошторис доходів і видатків держави, який підлягав законодавчому схваленню – бюджет.

Визначення змісту поняття бюджет дуже часто акцентує увагу на одній із його ознак, як-то економічна категорія, правова категорія, централізований фонд коштів, центральна ланка фінансової системи, фінансовий план, кошторис тощо. Не вдаючись у тонкощі окремих визначень, слід зазначити, що всі вони у якійсь мірі відображають його зміст, форму, порядок утворення чи використання і тим самим мають право на існування. За основне, очевидно, слід взяти визначення, сформульоване у чинному нині законодавстві, зокрема, у Бюджетному кодексі України: “Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду”.

Як економічна категорія бюджет уособлює грошові відносини між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами, з іншого боку, з приводу мобілізації коштів до централізованого фонду грошових коштів держави, його розподілу та використання. Кошти бюджету використовуються насамперед на забезпечення розширеного відтворення, підвищення рівня життя народу, фінансування держави та розвиток найрізноманітніших процесів у соціальній і культурній сфері.

За допомогою бюджету держава реалізує свої економічні функції, пов'язані із розподільчими процесами. Через бюджет може перерозподілятися до 60% валового внутрішнього продукту. Розподіл і перерозподіл проводиться між виробничою і невиробничою сферами, між галузями матеріального виробництва, між окремими рівнями і ланками бюджетної системи та окремими категоріями населення тощо. Все це забезпечує регулювання процесів суспільного відтворення, у тому числі і економічних процесів, якого не завжди можна досягнути ринковими методами.

Для нинішньої економіки України надзвичайно важливою є оптимізація процедур її державного регулювання, чільне місце у якому займає державний бюджет. Його кошти спрямовуються на структурну перебудову економіки, реалізацію комплексних виробничих, інституційних та науково-технічних програм, соціальний розвиток і соціальний захист населення.

                Реалізація розподільчих функцій бюджету здійснюється через їх формалізацію у вигляді плану. Як центральний фінансовий план держави, бюджет відображає всі джерела надходження коштів та достатньо деталізує напрямки використання цих коштів. Остаточно схвалений Верховною Радою України та підкріплений Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік цей фінансовий план підлягає безумовному виконанню протягом відповідного бюджетного року.

                Бюджетна система України складається з державного та місцевих бюджетів. У сукупності вони формують зведений бюджет країни. Державний бюджет є головною ланкою фінансової системи, у якому централізується більше 80% фінансових ресурсів країни. Проблема оптимального співвідношення між бюджетами різних рівнів лежить далеко за межами суто фінансової доцільності.

                Кошти державного бюджету призначаються для забезпечення державних та місцевих програм розвитку економіки, утримання органів державної влади, забезпечення охорони і безпеки держави, розвитку охорони здоров'я, освіти і науки, мистецтва, фізкультури і спорту, соціального розвитку та соціального захисту населення. Роль державного бюджету у соціально-економічних перетвореннях країни зростатиме і у найближчій і у більш віддаленій перспективі. Це відбуватиметься не стільки за рахунок росту його кількісних параметрів, скільки за рахунок посилення його ваги як інструменту державного управління та впливу на всі економічні структури і ланки фінансової системи.     Нині всі процедури підготовки проекту державного бюджету, його затвердження Верховною Радою, виконання бюджету та складання звітності про його виконання мають достатнє законодавче та нормативне забезпечення. Активну роль на всіх стадіях бюджетного процесу відіграє Державне казначейство України, яке безпосередньо контролює і обліковує як надходження коштів до бюджету, так і законність і доцільність використання бюджетних коштів розпорядниками і користувачами, обслуговує їх, веде бухгалтерський облік руху коштів та готує звітність про виконання бюджету.

Табл. 1

 

Основні статті доходів та видатків Державного бюджету України за 2005 рік

 

Статті доходів

Сума

доходів,

млн. грн.           

Статті видатків

(економічна класифікація)     

Сума видатків,

млн. грн.

Всього доходів               105 192 Всього видатків              112 831

Податок на прибуток  23 272   Оплата праці з нарахуваннями             18 257

Податок на додану вартість     33 803   Поточні трансферти населенню (пенсії, допомоги, стипендії)            27 634

Акциз   7 283     Медикаменти і продукти         1 547

Рента плата за транзит природного газу         

2 200     Чорнобильські соціальні програми   

1 512

Надходження від НБУ 955         Пенсії військових          6 295

Ввізне мито      6 006     Оплата комунальних послуг та енергоносіїв

1 136

Митні збори     878         Дотації вирівнювання 11 082

                               Субвенції місцевим бюджетам             9 305

                               Дефіцит бюджету         7 876

 

Державний бюджет, як фінансовий план держави, є сукупністю його доходних (в активі) та видаткових (в пасиві) статей. Держава зобов’язана мобілізувати до бюджету достатню кількість коштів для покриття власних видатків, у противному разі виникає бюджетний дефіцит, для покриття (фінансування) якого в бюджеті повинні бути передбачені відповідні джерела: внутрішні (грошова емісія чи боргові цінні папери уряду – ОВДП) чи зовнішні (державні позики від інших країн, репараційні платежі тощо).

Надходження та видатки систематизуються в бюджеті згідно бюджетної класифікації, формуючи тим самим склад і структуру бюджету за доходами та видатками.