6.5. Фінансування закладів освіти

 

Процес фінансування освіти включає: методи, форми та формули розподілу ресурсів, джерела ресурсів, права суб'єктів на розпорядження фінансовими ресурсами та відповідальність суб'єктів за результати своєї діяльності.

Основним методом державного фінансування закладів освіти є виділення асигнувань, що передбачає скла¬дання кошторисів доходів та видатків для кожного закладу освіти за встановленими для навчальних закладів нормативами (на заробітну плату, на утримання тощо). Кошториси лежать в основі організації фінансування бюджетних установ, у тому числі і закладів освіти, яким відкрито бюджетне фінансування. Окремі видаткові статті кошторисів розраховуються з використанням нормативного методу, методу прямого рахунку тощо.

Фінансування закладів освіти може здійснюватися у вигляді: прямого фінансування (з одного або декількох рівнів державного та місцевих бюджетів), додаткових асигнувань за окремими програмами (підтримка кращих студентів, харчування малозабезпечених дітей тощо), дотацій або субвенцій (вирівнювання диспропорцій між регіонами, виділення матеріальних ресурсів, надання пільг тощо). При цьому враховуються певні кількісні та якісні показники діяльності навчального закладу.

Останнім часом практика державного фінансування освіти в Україні зазнає значної трансформації. При визна¬ченні обсягів фінансування все частіше використовуються програмно-цільові методи, хоча має місце і планування „від досягнутого рівня”. Вимагає поліпшення і нинішній механізм планування видатків на освіту, при якому сума фінансування просто доводиться з обласного бюджету до районів. Бухгалтерії районних відділів освіти вже в межах цієї суми розподіляють видатки на школи, забезпечуючи в першу чергу обов'язкові витрати.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 29.12.2000 р. передбачено нормативний порядок формування обласних, міст Києва, Севастополя та АРК бюджетів. Цей порядок встановлює нормативи видатків на освіту, охорону здоров'я, культуру, соціальний захист тощо Розрахунок обсягу видатків на дошкільну та середню освіту визначається залежно від нормативу видатків на одного учня та приведеного контингенту учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Формула, за якою здійснюється фінансування закладів загальної середньої освіти, включає два типи відмінностей. Перший тип стосується відмінностей між закладами, які обслуговують різні категорії учнів: денні загальноосвітні середні заклади;

 вечірні школи; загальноосвітні школи-інтернати; школи-інтернати для дітей з вадами фізичного і розумового розвитку; дитячі будинки, школи-інтернати для дітей-сиріт. Ці відмінності проявляються у різних коефіцієнтах коригування основного розрахункового нормативу, що пропонуються для різних навчальних закладів.

Другий тип відмінностей стосується місцезнаходження закладів середньої освіти: у міській чи сільській місце¬вості. Особливо виділений учнівський контингент населених пунктів, які віднесені до гірських. Ці відмінності представлені у різних формулах, що пропонуються для розрахунку відповідних бюджетів на освіту.

Сьогодні фінансування освіти в Україні здійснюється за рахунок бюджетних коштів, платних послуг, що їх мають право надавати освітні заклади, кредитних ресурсів та спонсорської допомоги. Якщо кошти державного та місцевих бюджетів, кошти від здобувачів освіти, котрі отримують її на платній основі, надходять стабільно, то кошти міжнародних організацій, гранти, стипендії, разова фінансова допомога, кошти від здачі в оренду приміщень носять разовий і другорядний характер. Певна нестабільність надходження коштів із основних джерел ускладнює можливість прогнозування фінансування освіти узагалі.

 Співвідношення між бюджетним і небюджетним фінансуванням змінюється залежно від багатьох факторів: темпів економічного розвитку, розвитком державного і недержавного сектору економіки, наявності бюджетних ресурсів за адекватної державної політики у сфері освіти, розвитку приватного сектору економіки, форми власності навчального закладу тощо.

Традиційним методом фінансування освіти є бюджетне фінансування. Його обмеженість і зумовлює наявність платних послуг, як додаткового джерела фінансування. Доходи, одержані від надання платних послуг, спрямовуються насамперед на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням цих послуг, сплату податків, обов’язкових зборів та платежів, передбачених чинним законодавством. Доходи від надання платних послуг спрямовуються на покриття потреби в коштах: на заробітну плату працівників і нарахування на неї, матеріальне забезпечення учнів і студентів із числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, виплату стипендій, харчування - в порядку державного забезпечення відповідних категорій учнів, оплату витрат, пов’язаних із господарським утриманням закладу, інші невідкладні витрати закладу в цілому. Прибуток, який залишається в закладах освіти після цих виплат, спрямовується на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень та матеріальне заохочення працівників.

При наданні платних послуг чи не найважливішим завданням є визначення вартості цих послуг. Основними чинниками, що зумовлюють вартість навчання є матеріальна база навчального закладу, склад та якісний рівень професорсько-викладацького ск