10.2. Порядок та умови формування державного боргу

 

Державний борг є результатом фінансування дефіциту державного бюджету, який утворюється внаслідок перевищення бюджетних видатків над податками, зборами та іншими обов’язковими платежами – бюджетними доходами. Разом із незалежністю Україна отримала і неадекватну фіскальну систему, яка постійно провокувала бюджетні дефіцити (протягом 1996-1999 років дефіцит державного бюджету становив від 2 до 6,3 млрд. грн.). Крім цього, повільні темпи економічних реформ і затяжний вихід економіки країни із кризового стану вимагали значних обсягів запозичень як із зовнішніх, так і внутрішніх джерел. Додатковими чинниками нарощування державного боргу, стали незбалансованість зовнішньої торгівлі, у тому числі з Росією, зокрема, остаточне врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, падіння ВВП та не завжди виважена політика надання державних гарантій.

Показники складу, структури та динаміки державного боргу України та його співвідношення з ВВП відображені у таблиці 9.1. За останні роки маємо позитивні тенденції стабілізації загальної суми державного боргу (75-79 млрд. грн.) та зменшення співвідношення суми боргу і ВВП (від 61% у 1999 році до 18.4% у 2005 році).

Державний борг поділяється на прямий, при якому держава безпосередньо отримує позики, як правило, під власні цінні папери та гарантований, при якому держава виступає гарантом повернення позик, отриманих суб’єктами господарювання.

Прямий борг формується з метою фінансування бюджету, фінансування проектів розвитку або у зв’язку з реструктуризацією чи визнанням боргу.

Всі операції, що стосуються державного боргу, поділяються на операції з:

-              одержання коштів внаслідок їх запозичення;

-              використання одержаних коштів (здійснення відповідних платежів);

-              обслуговування боргу (сплата відсотків та інших платежів);

-              погашення основної суми боргу;

-              надходження плати за кредити, надані із запозичених коштів, та гарантії;

платежі за гарантійними зобов’язаннями;

-              управління державним боргом – забезпечення економії бюджетних коштів за всіма вищезазначеними операціями, оптимізація процедур випуску цінних паперів, строків запозичень, платіжних календарів тощо.

Умови і порядок випуску державних цінних паперів та регулювання їх обігу визначаються Законом України „Про цінні папери і фондовий ринок”.

Цінні папери - це документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Закон України „Про цінні папери і фондовий ринок” передбачає використання різних видів цінних паперів — акцій, облігацій, казначейських зобов'язань держави, ощадних сертифікатів, векселів. Державний борг може утворюватися шляхом випуску Урядом лише двох з них — облігацій та казначейських зобов'язань.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власнику номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений строк з виплатою фіксованого проценту (якщо інше не передбачено умовами випуску). Розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Облігації державних позик випускаються на пред'явника. Юридичні та фізичні особи купляють облігації за рахунок коштів, що залишаються у їх розпорядженні після сплати податків. Доходи за облігаціями виплачуються згідно з умовами їх випуску. Власникові облігацій цільових позик (безпроцентних облігацій) доход не виплачується. Йому надається право придбати відповідні товари чи послуги, під які організовувалась позика.

Закон України „Про цінні папери і фондовий ринок” визначає основні характеристики, порядок випуску та виплати доходу за казначейськими зобов'язаннями. Казначейські зобов'язання — це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед юридичних та фізичних осіб, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Рішення про їх випуск приймається Урядом, а рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань (на строк до одного року) — Мінфіном України. Кошти від реалізації спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Законом України “Про державний внутрішній борг” встановлено, що управління та обслуговування державного внутрішнього боргу здійснюється Мінфіном у порядку, погодженому з НБУ. Випуск боргових зобов'язань, емісія та розміщення цінних паперів, надання гарантій від імені Кабінету Міністрів проводиться за його дорученням також Міністерством фінансів. Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела та строки погашення встановлюються Верховною Радою України одночасно із затвердженням Державного бюджету.

Обслуговування державного внутрішнього боргу включає операції з розміщення ОВДП, інших цінних паперів, їх погашення і виплаті доходу за ними. Здійснюється Мінфіном через банківську систему. Для фінансування витрат з обслуговування державного внутрішнього боргу у складі державного бюджету створюється спеціальний фонд, до якого зараховуються кошти у розмірі 50%, одержаних від приватизації майна державних підприємств. Мінфін повинен щорічно публіку¬вати у

 

Таблиця 9.1

Склад і структура державного боргу України та його співвідношення з ВВП за 1999 – 2005 роки

 

п/п       

Показники         1999 рік               2001 рік               2003 рік               2005 рік

                               склад,

млрд. грн.         структура,

%            склад,

млрд. грн.         структура,

%            склад,

млрд. грн.         структура,

%            склад,

млрд. грн.         структура,

%

1.            Загальна сума

державного боргу       

79.5      

100.0    

74.6      

100.0

               

77.5      

100.0    

78.1      

100.0

2.            прямий борг    62.9       79.1       63.3       84.8       66.1       85.3       63.1       80.8

3.            внутрішній борг             14.4       22.9       21.0       33.2       20.5       31.0       19.1       30.2

4.            зовнішній борг               48.5       71.8       42.3       66.8       45.6       69.0       44.0       69.8

5.            гарантований борг       16.6       20.9       11.3       15.2       11.4       14.7       15.0       19.2

6.            внутрішній борг             0.0          0.0          0.0          0.0          0.0          0.0          0.0          0.0

7.            зовнішній борг               16.6       100.0     11.3       100.0     11.4       100.0     15.0       100.0

8.            ВВП, млрд. грн.              130.4     х             204.2     х             255.6     х             424.7     х

9.            Співвідношення суми

всього боргу і ВВП, %  

61.0      

х            

36.5      

х            

30.3      

х            

18.4      

х

10.          прямого і ВВП, %           48.2       х             31.0       х             25.9       х             14.9       х

11.          гарантованого і ВВП,%               12.8       х             5.6          х             5.1          х             3.5          х

 

 

загальнодоступному виданні відомості про стан внутрішнього боргу України.

Одна з класифікацій державного кредиту — це поділ його на облігаційний і безоблігаційний. Шляхом випуску облігацій держава розміщує позики як серед юридичних осіб так і серед населення. До безоблігаційних позик частіше всього вдається уряд країни, отримуючи грошові кошти в кредит від банку. Але у обох випадках виникає державний борг. Україна з часу набуття нею незалежності ще не розміщувала державних позик серед населення.

Указом Президента України від 28 лютого 1992 року встановлено, що Кабінет Міністрів України є правонаступником зобов'язань колишнього Союзу РСР щодо громадян України за облігаціями Державної внутрішньої позики СРСР 1982 року. Купівля і продаж облігацій цієї позики були припинені, але оплата виграшів за тиражами, що проводились до 31 грудня 1991 року, продовжувалась.

У червні 1994 року обіг облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, казначейських зобов'язань СРСР і сертифікатів Ощадного банку СРСР на території України був припинений. Кабінет Міністрів повинен був викупити ці цінні папери, провівши їх індексацію відповідно до темпів зростання споживчих цін у 1992-1994 роках. На той час, сума необхідних коштів складала близько 203 трлн. карбованців. Викуп інших цінних паперів колишнього СРСР проводився поступово, із появою необхідних коштів.

У серпні 1994 року в Україні випущено перші державні облігації на термін з 1 січня до 31 грудня 1995 року у відповідності з Основними умовами випуску та порядку розміщення ОВДП – далі Основні умови, затвердженими Кабінетом Міністрів. Облігації випускалися на пред'явника загальним обсягом емісії 1 трильйон карбованців. Термін погашення один рік з щоквартальною виплатою доходу з розрахунку 140% річних. Номінальна вартість однієї облігації була 100 млн. крб., погашення і виплата доходу здійснювались у безготівковій формі.

Державні облігації були випущені у вигляді бланків спеціального зразка, які мають відповідний ступінь захисту і реквізити: найменування цінного паперу; найменування емітента; номінальна вартість; термін погашення; розмір і терміни виплати відсотків; місце і дата випуску; серія та номер облігації; підпис керівника органу-емітента і відбиток печатки цього органу. До кожної облігації додається купонний лист на виплату відсотків, в якому містяться порядковий номер купона на виплату відсотків, серія та номер облігації, найменування емітента і дата виплати відсотків.

Основні умови передбачають можливість випуску ОВДП у вигляді електронних записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів (саме так були випущені облігації першої емісії) і супроводжуються видачею глобального сертифіката, який збе-рігається в НБУ.

Розміщення державних облігацій здійснюється на добровільних засадах серед юридичних осіб, кожна з яких може придбати і декілька облігацій. Кошти від розміщення облігацій зараховуються до державного бюджету. Операції з розмі¬щення і погашення облігацій здійснюються через НБУ, який виконує обов'язки генерального агента з обслуговування, випуску та погашення облігацій. Крім цього, операції можуть здійснюватися через уповноважених НБУ ділерів. Гарантом своєчасності погашення облігацій виступає Міністерство фінансів України.

У структурі державного боргу України майже 31% припадає на заборгованість за облігаціями зовнішньої державної позики (ОЗДП). Протягом 2003-2006 років уряд провів шість випусків ОЗДП з терміном обігу 5-12 років і дохідністю – 7,65%-3,5%. Випуск Єврооблігацій України 2003 року отримав відзнаку журналу „Euromoney” - „Кращий суверенний випуск року спред країн, що розвиваються”.

Державний внутрішній борг України складає майже 25% від загальної суми державного боргу і складається із заборгованості за випущеними ОВДП і заборгованості за кредитами НБУ, наданих ще у 1993-1994 років на фінансування дефіциту державного бюджету.