12.6. Проведення аудиторських процедур в бюджетних установах

 

Контроль фінансової та господарської діяльності бюджетних установ поділяється на внутрішній та зовнішній. Внутрішній контроль здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу підрозділом внутрішнього контролю установи і забезпечує оцінку виконання установою планових завдань, рівня достатності та відповідності її діяльності встановленим вимогам, інформацію для керівництва про результати кожної перевірки. Зовнішній контроль здійснюється Рахунковою палатою та органами ДКРС.

Бюджетні установи зобов’язані разом з річною фінансовою звітністю про виконання кошторисів доходів і видатків подавати аудиторський звіт, складений органом ДКРС, з висновком щодо її достовірності. Аудиторські процедури повинні підтвердити законність проведення операцій з бюджетними коштами, достовірність їх відображення в обліку та звітності, а у разі виявлення недоліків (порушень) надати керівництву установи рекомендації щодо їх усунення.

Державний аудитор згідно програми аудиту здійснює поточні аудиторські процедури (моніторинг, камеральні перевірки, обстеження тощо) стосовно ризикових сфер, операцій, ділянок обліку та внутрішньогосподарського контролю.

При виявленні нових факторів ризику уточняється програма аудиту. За встановленими недоліками, ознаками порушень чи порушеннями аудитор складає довідку і надає її примірник керівництву установи. Аудитор готує відповідь на зауваження (заперечення) керівництва до довідки, складеної за результатами аудиту, роз’яснення з питань проведення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку, фінансової звітності та організації внутрішньогосподарського фінансового контролю, відстежує як керівництво бюджетної установи враховує його письмові рекомендації. У разі виявлення зловживань передає довідку в органи ДКРС аудитора.

Аудитор має право одержувати від установи документи для камеральної перевірки, перевіряти документи, проводити контрольні обміри, інвентаризації, звірки з дебіторами і кредиторами, ініціювати запити та проводити зустрічні перевірки (звірки) тощо, здійснювати опитування, анкетування тощо, одержувати пояснення від посадових осіб, відстежувати усунення (виправлення) виявлених поточними аудиторськими процедурами недоліків і порушень.

Аналіз відхилень у фінансових показниках (фактичні видатки більші чи менші від затверджених асигнувань, перевищують або менші від касових) дозволяє встановити їх причини та окреслити заходи усунення останніх. Аудитор перевіряє доцільність і законність платежів: коли і кому перераховано кошти, чи немає серед одержувачів коштів фіктивних чи бездіяльних структур тощо.

З’ясовується відповідність окремих видатків напрямкам статутної діяльності, за якими кодами економічної класифікації проведено „додаткові” видатки, як це вплинуло на діяльність установи, встановлюються причини перевитрат. Можливий запит до органу ДКУ про підстави проведення таких операцій та отримання пояснень посадових осіб установи.

Продовженням камеральної перевірки є обстеження з обов’язковим виходом в установу, під час якого за кожним фактором ризику застосовуються документальні та/або фактичні методи контролю згідно програми аудиту, використовуються попередньо підготовлені інформаційні та аналітичні матеріали.

Обстеження вирішує наступні завдання:

-              оцінка законності ризикових операцій, правильності їх відображення в обліку та звітності, виявлення фактів недостовірного відображення та відхилень від встановлених норм;

-              встановлення причин фінансових порушень;

-              оцінка стану внутрішньогосподарського контролю;

-              підготовка рекомендацій з виправлення недоліків та усунення порушень.

Під час обстеження проводиться аналіз за кожним фактором ризику у такому порядку:

-              рівень організації документообігу та якість документації;

-              законність ризикових операцій та правильність їх оформлення;

-              повноту і своєчасність відображення в обліку і звітності ризикових операцій;

-              правильність ведення бухгалтерського обліку ризикових операцій;

-              реальність дебіторської та кредиторської заборгованостей;

-              інвентаризації ризикових статей балансу;

-              дотримання порядку державних закупівель;

-              достовірність звітності та відповідність її показників обліку і первинним документам за ризиковими операціями;

-              узгодженість п