Особливості історії Стародавнього Єгипту.

магниевый скраб beletage

Єгипетська цивілізація, поряд з месопотамською, – найдавніша. Люди тут жили з кам'яного віку. З Азії та Африки на квітучі, зелені, багаті на звіра й птаство береги Нілу, що живою смугою перетинав спекотну пустелю, століттями заходили первісні мисливці. Суміш африканських народів і семітів утворила населення Давнього Єгипту, що спочатку жило, як і месопотамці, окремими угрупованнями з містом-центром (ном), а згодом злилось у єдину велику державу. Тут були добрі умови для розвитку землеробства: весняні повені залишали, як і в Месопотамії, потужний шар родючого мулу по берегах Нілу, що забезпечувало гарний врожай. Саме потреба в масовій організації масштабних сільськогосподарських робіт і сприяла об'єднанню Єгипту.

Єгипет був, поряд з Вавилоном, наймогутнішою державою Стародавнього світу, і цивілізація його проіснувала близько 4-5 тисяч років, зберігаючи незмінними свої основи аж до поглинення країни елліністичним впливом Греції та Риму (за Александра Македонського та Юлія Цезаря).

Особливу роль в устрої та житті Давнього Єгипту грали жерці (навіть цар Єгипту – фараон – був верховним жерцем). Саме вони були пануючою верствою цього суспільства, отож, тут панувала теократія (влада духовенства). Але жерці, хоча більшість з них мали сім’ї, не замикалися у своїй касті. Вони енергійно відшукували здібних людей і серед аристократів, і серед простолюду, забирали в школи, навчали і вводили у своє коло. Завдяки цьому при владі в Єгипті завжди стояли здібні та інтелі¬гентні люди.

Жерці групувалися в корпорації служителів культу того чи іншого божества – Озиріса, Сета та ін. Утім, це не було строгим правилом. Інколи жерці служили декільком божествам одразу.