Становлення даосизму. Даоський пантеон і культ.

магниевый скраб beletage

Даосизм принципово відрізняється від системи Конфуція. На відміну від Конфуція, що відстоював цін¬ність старовинної моралі та звичаїв, другий великий мудрець Стародавнього Китаю – Лао-цзи (VI ст. до н.е.) протиставляє своє вчення всьому, що було раніше і що конфуціанці вважали за вічне й незмінне.

Лао-цзи, за легендою, народився сивим і старим (ознака мудрості: “лао” й означає старий). Його повчання записане в книзі Дао-де-цзин (книга про дао – шлях мудрості). Тут немає посилань на народні звичаї, перекази й пісні, як у конфуціанців. Лао-цзи знецінює людську славу, що була такою важливою для учнів Конфуція. За Лао-цзи, дао – це шлях пізнання прихованого змісту речей. При цьому мудрець мусить “бути обережним, наче переходить по льоду, що тане”. Мудрець “ненавидить тих, хто красно говорить”; слово має відповідати істині. Матеріальне буття – ілюзія, лише смерть – по¬вернення до дао. Щоби зрозуміти сенс речей, треба забути про себе й навколишній світ, не діяти прагматично й спостерігати природу, бо крізь буття матеріальних речей, їхній рух просвічують закони й напрямки дао.

Про дао

(уривок з книги “Дао де цзин”)

Дао, яке не може бути передане словами, не є постійним дао. Ім'я, яке може бути назване, не є постійним ім'ям. Безіменне є початком неба і землі, те, що має ім'я, – матір усіх речей.

Через це той, хто вільний від пристрастей, бачить чудову таємницю (дао), а хто обтяжений пристрастями, бачить його тільки в кінцевій формі...

Дао є порожнім, але в застосуванні воно невичерпне. О, найглибше! Воно здається прабатьком усіх речей...

Треба зробити своє серце максимально відчуженим, твердо зберігати спокій, і тоді всі речі змінюватимуться самі собою, а нам залишиться лише спостерігати за їхнім поверненням... Повернення до суті називається постійністю, знання постійності називається досягненням ясності, а незнання постійності призводить до нього, подібно до того, як гірські потоки пливуть до річок і морів .

 

З часом даосизм перетворюється на справжню релігію з ієрархією жерців, житіями святих, монастирями. У культову практику даосизму органічно ввійшли також ворожіння, шаманство та магія, які, мовляв, ведуть до набуття надприродних можливостей. В основі даосизму лежить мета про володарювання над плином речей і над природою. Дáос – мудрець, що тікає від світу, живе самітником серед природи й набуває величезних духовних сил. Він може, наприклад, перетворитися на хмарку, тварину тощо. У нього можуть бути учні, які навчаються цієї премудрості.

Даосисти вважають, що на людину впливають 33 тисячі духів. Багато що тут іде, можливо, від первісного народного почуття природи, її одухотвореності . Практично нічим не відрізняється від звичайної землеробської магії даоський ритуал су-ті, у ході якого випрошується врожай для полів і приплід тварин. Обряд вершиться взимку і полягає в тому, що посеред рисової розсади вміщують символи п'яти стихій – дерева, вогню, землі, води й металу.