Нарис історії Стародавнього Ірану.

магниевый скраб beletage

Іран значною мірою являє собою пустелі та напівпустелі, де землеробством займаються переважно в річкових долинах, а в усіх інших місцевостях – скотарством. Сусідні Месопотамія та Індія здавна справляли на цю країну культурний вплив.

У сиву давнину заселили Іран кочівники-арії, що колись прийшли сюди, подібно, з Причерномор'я (Іран і означає країна аріїв). Але частина їх пішла далі – до Індостану, а частина залишилася в Ірані. Відомо, що між цими двома групами аріїв стався якийсь релігійний конфлікт. Боги й демони в давніх іранців були ті ж само, що й у індійців. Та їхні функції помінялися: ті, хто для індоарійців були деві (боги), для іранців стали злими демонами – девами. І навпаки, демони індійців – ассури стали добрими силами – ашурами (точніше – агурами) для іранців. Хіба що бог життєдайного сонця Мітра (у персів – Міфра) зберіг своє первісне значення. А ось, наприклад, громовик Індра, що вважався в індусів колись головним богом, перетворився на злого духа. Відомо також, що праіранці віддавна шанували предків (фравашів), а також тварин: корову, півня та собаку, так само, як і священний напій хаому (по¬р. індійську сому). Коли іранці перейшли від кочів'я до осілого землеробства та скотарства, це було усвідомлено як величезна перемога добра.