Зороастрійський культ.

магниевый скраб beletage

Зороастрійці не сміли оскверняти вогню й води, землі й повітря. Заборонялося усе протиприродне, особливо ж гомосексуальні стосунки. Прихильники зороастрійської віри прагнули щоденно відчувати себе належними до чистого Агура-Мазди, і тому носили ритуально значиму, прикрашену зображенням зірок спідню сорочку з торбинкою під коміром – символом збирання людиною добрих слів і справ.

Та го¬ловним в Ірані, так само, як і в Індії, було принесення жертв. Жерці мали підтримувати священний вогонь на цегляному стовпі, який незгасно палав у глиняній чи кам'яній лампаді протягом сторіч. Згодом почали будувати вівтарі, що ділилися на три яруси, й це відбивало уявлення про три рівні світу (згадаймо міф про світове дерево). Коли вмирав цар, священний вогонь у храмі гасили. Знахідки срібних курильниць свідчать, що тут курили фіміам Агура-Мазді. Вогонь був чистою стихією так само, як і вода, земля та повітря.

Отож, виникала проблема: як ховати небіжчиків, коли їх не можна ані закопувати, ані топити, ані палити, ані залишати так? Вихід було знайдено: труп залишали на кам'янистому пагорбі, і коли його розкльовували до кісток птахи, це вважалося добрим знаком, а коли об'їдали звірі – поганим. Кістки ж можна було ховати або спалювати. Сьогодні парси в Індії кладуть своїх померлих на відкритому верху спеціальної “башти мовчання”, де м'які тканини трупа викльовують начисто хижі птахи (грифи), а після того, як кістки висушить сонце, їх кидають у колодязь, розташованій усередині башти. Місця поховання вважаються нечистим місцем, куди деви сходяться на свої бенкети. Загалом усе, що пов'язане зі смертю, вважалося нечистим. Помираючий мав каятися перед жерцем, який виконував своєрідне соборування: вливав до вуст та вух помираючого хаому. Навіть у домі, де комусь випало померти, вогонь розпалювався взимку через 9 днів, влітку – через місяць.

Існувало кілька основних свят – гаханбарів, встановлення яких приписано було самому Заратуштрі. Вони відзначалися на початку або в розпалі тієї чи іншої пори року й були почасти пов'язані з землеробсько–скотарським циклом. Особливо пишно святкувався Новий рік на початку весняного рівнодення. Окрім цього, святкувалися день народження Заратустри, день збирання врожаю тощо. У цю пору широко вживалася хаома – хоча сам пророк засудив її культове вшанування.

Енциклопедія пізнього зороастризму, створена в IX ст. н.е., мала назву Денкерт (діяння віри). Цю книгу складено в ту пору, коли по всьому світі стало поширюватись християнство. У книзі Денкерт є багато чого, спрямованого проти юдаїзму, християн¬ства й, особливо, маніхейства – єресі, яка була заснована пророком цієї секти Мані.