БОГИ, РЕЛІГІЙНА КНИЖНІСТЬ ТА РИТУАЛ У МАЙЯ

магниевый скраб beletage

 

Цивілізація майя. Майя жили на півострові Юкатан. Це було землеробське суспільство, що трималося на культурі кукурудзи. Майя створили прекрасно побудовані міста, які вражали своїми масштабами та архітектурним вирішенням храмів-пірамід. На відміну від сусідніх землеробських народів Америки, майя вже мали розвинену систему ієрогліфічної писемності: до нас дійшли їхні релігійні книги, написані ієрогліфами. Передусім, це “Пóполь-Вух” – “Книга Ради” – сакральний епос, що включає міфи та смутні історичні передання про минуле майя, війни з іншими народами, списки аристократичних родів і певні пророцтва. “Чілáм Балáм” (“Пророк Ягуар”) – збірка компілятивних жрецьких священних книг типу “хрестоматії”, що містять, скоріше за все, фрагменти знищених іспанцями інших творів майя; це – хроніки (до сер. ХVII ст.), календар, твори пророка (балама), відомого під іменем Ягуар; у деяких пророцтвах своєрідно інтерпретовано вчення християнських місіонерів. Але культура майя в цілому загинула ще до приходу європейців, її розквіт прийшовся на І-ІХ ст. н.е. Через те ми не маємо достатніх відомостей про неї, і дані черпаємо в основному з книг майя, розшифрованих ученими.

Боги майя. Одним із найголовніших богів тут був Іцáмна (“Будинок ігуани”), який створив світ.

 

Міф майя про творення світу

Майя вірили, що світ створений Іцáмною, який зі своєї голови зробив землю, а з тулуба утворив небесний звід. Але згодом йому набридло стояти на одному місці, і тоді він замінив себе ящірками-ігуанами. Він узяв чотири ігуани (за кількістю сторін світу), поставив їх донизу головами й там, де зійшлися їхні голови, – стала земля, переплетені вгорі хвости створили небо, а їхні тулуби стали стінами величезного світового будинку, де й проживають люди.

Всесвіт майя складався з розташованих один над одним світів. Над землею знаходилося 13 небес, а під землею – 9 “підземних світів” (що складали пекло). У центрі землі розташоване “Первісне дерево”, яке виконувало функцію головної опори для неба. По боках небесний звід підтримувався ще чотирма “світовими” деревами: на Сході – червоним (який символізував світ ранішньої зорі), на Півночі – білим (можливо, це була згадка про колір снігу, побачений колись предками майя, що прийшли з півночі), на Заході – чорним (колір ночі) та на Півдні – жовтим (колір сонця).

 

Іцамна міг виступати в багатьох інших іпостасях, кожна з яких мала власне визначення. Іцамна-Кабуль – титул його як творця світу, Іцамна-Кавіль – як бога врожаю, Іцамна-Туль – дощу, Іцамна-Каб – землі, Іцамна-Кініч-Ахав – сонця. Ця багатофункціональність призвела до того, що Іцамну й зображували по-різному – то у вигляді дракона, створеного із частин ігуан, птахів і ягуарів, то у вигляді беззубого старця тощо. Саме це божество, за міфом, подарувало людям писемність і призначило релігійні свята.

Дружиною Іцамни була Іш-Чель (“веселка”) – богиня Місяця та дітонародження, покровителька ткацтва й цілителька.

Коли Іцамна став старим, то він передав владу над землею та небом Чаку (“топірець”), який раніше був богом рубки дерев (спочатку його вшановували перед тим, як розчищати землю під поле). Іцамна зробив його богом дощу та блискавки. Це можна пояснити тим, що майя після розчистки землі її обов'язково випалювали. Чак просто замінює смолоскип у своїй руці, з яким він спочатку зображувався, на блискавку. Чака іменували “Той, хто примушує рости”, оскільки він давав життя всім рослинам. Часто його іменували також богом усіх їстівних рослин (крім кукурудзи, про що йтиметься окремо).

Великий Чак мав численних слуг-чаків – духів родючості й дощу. Вони могли пролити на землю невеличкий дощ чи посипати посіви градом, снігом та залити водою з озер. Вони володарювали також і над дрібними водними істотами на зразок змій і жаб.

Кукурудза ж, будучи основним продуктом їжі всіх індіанців Центральної Америки, у кожного народу мала свого власного бога. У майя це був дуже популярний у народі Юм-Каáш (“Володар лісів”). Походження його імені можна пояснити тим, що для вирощування кукурудзи треба було спочатку вирубати дерева, створивши поле в лісі. Юм-Кааш зображувався у вигляді юнака, голова якого поступово переходила в качан, а довге волосся нагадувало листя маїсу.

Кукулькáн був покровителем дощів і вітру й зображувався у вигляді змії з головою людини. Хуракáн, володар грози й бурі, виріс з образу Тескатліпоки (його ім'я дало світові слово “ураган”).

У майя існувала велика кількість богів смерті. У залежності від того, чому помирала людина (від хвороби, від старості, була вбита вдома чи за його межами тощо), вона після смерті потрапляла до відповідного бога. Богом смерті як такої був Ах-Пуч, що зображувався як мрець: з черепом замість голови та чорними трупними плямами по всьому тілу. Інші боги смерті шанувалися в різних племен майя і правили в потойбічному світі парами. Так, Ах-Альмéс та Ах-Альтокóб вбивали людину лише тоді, коли вона находилася поруч зі своєю домівкою; відповідно, усі, кого знаходили поруч зі своїм будинком, у потойбічному царстві відправлявся до них; боги Шикирипáт і Кучумакік приймали тих, хто помер від кровотечі тощо; подібних пар богів було досить багато. Вони правили в дев'яти підземних світах і зображувалися по-різному.

Культ у майя. Про роль, яку відігравала релігія в житті майя, свідчить той факт, що в центрі класичного майякського міста завжди знаходився храм. Типове місто було побудовано за таким зразком: прямокутна площа із священним деревом (місто зібрання племені та здійснення релігійних обрядів); площу оточували головні святині племені: святилище головного племінного бога й хижа вождя (після його смерті – могила). Цікаво, що подібна модель “прямокутна площа-храм”, характерна для міст майя, була водночас втіленням моделі Всесвіту, яким його бачив цей народ. Так, за уявленнями майя XVI ст., земля мала плоску прямокутну форму, по кутах і в центрі якої були розташовані “світові дерева”, орієнтовані за сторонами світу та слугували опорою для небесного зводу .

Міста майя були, на відміну від звичайних селищ, саме релігійними центрами. Вони населялися жерцями-правителями та їх слугами, астрономами й художниками (селяни проживали за межами міста, поблизу своїх полів у простих хижах, вкритих пальмовим листями). Найважливіші об'єкти (адміністративні та релігійні) розташовувались на природних або штучних високих платформах. Тут височіли храми-піраміди, до яких важко було підніматися кру¬тими сходами. Вони могли бути досить високими: так, один з таких храмів-пірамід у Тікалі сягає 60 метрів. На вершинах пірамід знаходилися кам'яні будівлі з однієї або декількох кімнат, де богам приносилися жертви, нерідко й людські – так, під час епідемій у жертву дружині Іцамни Іш-Чель приносили найвродливіших юнаків і дівчат (хоча загалом кривавих жертвоприношень у майя було трохи менше, ніж в ацтеків); існувало тут і специфічне ритуальне самогубство, коли людина за власним бажанням кидалася з вершини піраміди вниз. Піраміди іноді були не лише фундаментом для святилища бога, але й усипальницею. У цьому випадку ми, ймовірно, маємо справу не стільки з храмом на честь бога, скільки із заупокійним храмом того чи іншого правителя. Про це свідчить і наявність у деяких із цих храмів-пірамід сходів, що поєднували храм із гробницею, або т. зв. “каналу для душі” – вузького кам'яного тунелю, що з'єднував гробницю та храм.

У гробницях аристократів знайдено посудини, зображення на яких описує переміщення душі померлого по царству мертвих та нове воскресіння. Вони ніби ілюструють міф про пригоди близнюків у потойбічному світі, викладений у книзі “Пополь-Вух”.

Існували також схованки з ритуальними приношеннями. Найчастіше вони розташовувались під стелами та являли собою ямки, куди вкладалися предмети, що дуже цінувалися в майя – речі з обсидіану, нефриту, гілки морських їжаків, кераміка та мушлі. Зверху ці ямки або прикривалися каменем, або засипалися вапняковим розчином.

Жерці в майя користувалися великою пошаною, особливо жерці-пророки. Процес пророкування відбувався в такий спосіб: жрець заходив до кімнаті у своєму будинку, лягав на підлогу і вводив себе в екстаз. Тоді нібито дух-покровитель спускався на дах будинку і розмовляв з ним. Інші жерці знаходилися в сусідній кімнаті, слухаючи ці одкровення .