НАРИС ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО ЄВРЕЙСТВА

магниевый скраб beletage

 

Маленький народ Стародавнього Сходу – ізраїльтяни , виділилися з вавилонян, і їхні предки на якийсь час знайшли притулок у Єгипті; хабірі (іврí) означає давньоєгипетською мовою “захожа людина”, “прибулець”, що й дало грунт для слова євреї.

Згуртований навколо ідеї Єдиного Бога й культу Ягвé, цей народ під проводом вождя Мойсея вийшов з Єгипту, де мирно жив кілька століть, поки не зазнав свавільних репресій влади. У період кочів'я в пустелі після виходу з Єгипту закладено було основи релігійно-юридичного Закону, за яким будуть жити ізраїльтяни. (П'ятикнижжя, або Тора – перша частина Біблії ). Оновлений народ завоював Ханаан, який, за переданнями, був землею його пращура Авраама (теперішня Палестина), створивши тут державу Ізраїль, яка проіснувала кілька століть, набувши розквіту за царів Давида й Соломона. У цей період побудовано величний Храм Ягве, створено новий корпус старозавітно-біблійних книг (Писання). Та після Соломона починає ширитися вільнодумство, підносяться культи язичницьких богів, розбурхуються політичні хитання; країна розколюється на Ізраїль та Юдею. В житті Юдеї помітну роль починають відігравати пророки, що говорять від імені Бога й відстоюють релігію Ягве посеред експансії чужої культури. Третій корпус старозавітних книг – Пророки – фіксує політичні та духовні перипетії епохи.

Після розорення обох царств ассиро-вавілонянами й двохсотрічного полону в Вавілоні євреї повертаються до своєї землі, відновивши державу вже лише на її південній території (Юдейське царство). Відтепер вони суворо дотримують норми власної культури, яку, проте, ледь не знищив цілковито еллінізований цар Сірії Антіох Епіфан і яку вдалося відстояти у збройній боротьбі. Нарешті Юдея підпадає під протекторат Риму, але ніколи не мириться з римським володарюванням. Римляни постійно прагнуть підкорити непокірний народ. Врешті-решт вони руйнують Єрусалим і самостійність Юдеї, а після тимчасового успіху повстання Бар-Когби (Син Зірки) жорстоко мстяться, виселивши народ з землі батьків і прирікши його на двохтисячолітнє існування у діаспорі, аж до утворення сучасної держави Ізраїль у ХХ ст.