НЕТРАДИЦІЙНІ РУХИ В ЮДАЇЗМІ

магниевый скраб beletage

 

Кабала як єврейська містика. У середні віки серед юдейських книжників сформувалася кабалá (передання) – духовна течія, започаткована ще у вавілонському полоні й побудована практично на теургії. Кабала спирається на трактат Книга Творіння (III-VIII ст.), у якому 22 літери єврейського алфавіту розглядаються як “першочисла”, що лежать в основі світу; авторитетний також тут Зогáр (Сяйво) Мойсея Леонського (ХIII ст.) – алегоричне тлумачення текстів ТаНаХу. Кабала з'єднала з біблійною ідеєю Єдиного Бога деякі язичницькі й напівязичницькі уявлення. Тут використано ідею філософіі Платона про світ матеріальний речей і світ ідей; водночас – ідеї, запозичені у гностиків, ранніх християнських єретиків, які вчили, що світ створений “недобрим Богом”, тобто недосконало. Біблія стала розглядатися просто як система символів, які “розшифровує” кабаліст. Кабала – це містичне поривання людини знати потаємні причини існуючого і впливати на них своєю волею. Людина тут спирається не на догми Біблії або юридичну казуїстику Талмуду, а на власний живий досвід та інтуїцію. Вона, як твердять адепти цього вчення, набуває паранормальних здібностей, якщо доходить в медитаційному екстазі до бачення Бога в усіх творіннях цього світу, вгадуючи за видимими формами систему сфірóт – містичного буття Бога як Ейн-Соф, позбавлену усяких матеріальних ознак безмежність . Кабалу довго сприймали як єресь і чарівництво, бо ж тут панувало уявлення, що всяка людська “дія знизу” автоматично викликає Божественну “дію зверху”; тобто – людина береться впливати на Бога. Ще наприкінці ХІХ ст. на рабинів, що займалися кабалістикою, само єврейство дивилося з острахом і недовір'ям. Сьогодні Кабала вважається одним з варіантів юдейського релігійного світогляду, хоча один з найавторитетніших її адептів, який мав надію оновити духовне життя Ізраїлю цим шляхом, з гіркотою визнав свою поразку .

Хасидизм, його вчення й ритуали. Друга неортодоксальна течія, яка виникає серед євреїв Західної України у ХVIII ст. і поширюється у Польщі та Росії, – хасидизм (благочестя). Її фундатор Ізраїль Баал-Шем-тов (скорочено Бешт) вчив, що єднання з Богом полягає не у виконанні числених приписів та ритуалів, що вимагається рабинами, нев муруваннях каббалістів, а в радісній, щирій молитві як єднанні з Богом. Хасиди стали практикувати, зокрема, екстатичний культовий танець, наслідуючи царя Давида, що танцював перед Кочегом Завіту . Було висунуто ідеє цадика (праведника), який осягає святість завдяки бездоганному життю й постійному молінню; цадики почали одягатися в біле на ознаку цієї чистоти. Вони скоро почали конкурувати з рабинами у сфері впливу на віруючих, і довго вважалися небезпечними єретиками; рабини в Росії навіть пробували спрямовувати проти них репресії поліції. Сьогодні хасидизм приймається, як і кабала, в якості одного з шляхів юдаїзму.

Прогресивний юдаїзм. Нарешті, в річищі руху єврейського Просвітництва (Гаскалá), яке поставило на меті нівелювати окремість єврея від суспільства, шо його оточує (зробити з нього, скажімо, “німця Мойсейового Закону”), народжується течія прогресивного юдаїзму . Ця течія виникає у Німеччині й поширюється в ХІХ-ХХ ст. серед євреїв Європи й, особливо, США. Суть її полягає в реформі Галахи, пом'якшенні норм релігійного життя й скасуванні ряду традиційних суворих обмежень поведінки. У центрі уваги тут не метафізичні питання, а проблеми людини. Так, в суботу дозволяється запалювання світла або яка інша необхідна для життєдіяльності праця; кожен шукає тут власних вирішень. Їсти кошерне обов'язково слід лише в релігійному зібранні, але не вдома; можна й зовсім від кашруту (закони регуляції їжі) відмовитися. Одяг можна носити сучасний тощо. Синагоги цього напрямку стали використовувати органну музику. “Ліберали” виключили молитви про поновлення Храму й храмового служіння; вони вважають, що повернулися до раннього юдаїзму, яким він був тисячі років тому, і не “полегшують”, а ускладнюють поведінку віруючого, віддаючи вирішення не рабинам, а його власній совісті.