ОСОБЛИВОСТІ МУСУЛЬМАНСЬКОГО КУЛЬТУ

магниевый скраб beletage

 

Мусульманські ритуали та богослужіння. Характерною особливістю культури раннього ісламу була простота у всьому. Так, щоб стати мусульманином, достатньо було виголосити формулу: “Немає Бога крім Аллаха. і Мохаммед – Пророк Його”. Саме ця простота і забезпечила широке розповсюдження ісламу серед кочівників у Середньовіччі і надає йому важливі переваги перед християнством у сучасній Африці .

До обов'язкових сакральних ритуалів відноситься обрізання, який є символом вступу до мусульманської общини і який, як і в юдеїв, обов'язково повинен пройти кожен хлопець-мусульманин. Та, на відміну від юдеїв, у який цей обряд здійснюється обов'язково на 8-ий день після народження дитини, у мусульман можливе проведення його до повноліття (зазвичай це здійснюється від 7 до 15 років).

Шлюб також беруть у мечеті – це досить пишна церемонія, але не таїнство у християнському розумінні.

Похорон дуже простий і позбавлений помпезності; немає ані музик, ані співу, лише читання молитви; колір трауру – чорний..

Хоча Аллахові моляться усюди, загальноприйнятим місцем молитви рано стала мечéть (від араб. мас джід – “місце поклоніння”), яка не є “храмом” – це молитовне зібрання, як синагога у юдеїв або кірха у протестантів, дім молитви.

Міхрáб – ніша, яка “вказує” на Мекку, є напрямком спільної молитви. Інколи вона оздоблюється в дусі релігійного символізму: стулка мушлі – “вухо серця”, перли у ній – “Божественне слово”. З правого боку від міхрабу знаходиться мінбáр – підвищення, з якого читається проповідь.

До п'ятиразової молитви закликає муездíн з мінарéту, який височить біля мечеті (у великих містах сьогодні це радіофіковане й навіть заміняється магнітофонним записом). Моляться мусульмани, впавши обличчям на землю; після молитви проводять навхрест руками по обличчю, “знімаючи” молитовний настрій.

 У мечеті бажано бувати щоп'ятниці опівдні. П’ятниця в ісламі – вільний від роботи день, на честь дня, коли народився Пророк. Збираються у мечеті переважно чоловіки (як і в юдаїзмі, чоловіки й жінки моляться окремо). Перед входом до мечеті обов'язково знімати взуття. У мечеті завжди має бути проточна вода, у якій здійснюється ритуальне омивання.

В ісламі немає священства в християнському сенсі слова. Муллá є людиною, що проводить спільну молитву і пояснює Коран.

Мусульманські свята. Важливу роль у мусульманському культі відіграють релігійні свята, які відзначаються за місячним календарем. Рахунок тут ведеться від 15 липня 622 р. – Хíджри, тобто “втечі” Мохаммеда з Мекки до Медіни .

Найважливіші мусульманські свята такі.

Уразá-байрáм – свято розговин, закінчення посту, справляється в перший день наступного за рамаданом місяця – шавалля. Триває три дні. У цей період віруючий повинен принести жертву та уплатити певну суму грошей, якщо він порушував піст.

Свято жертвоприношення – курбáн-байрáм – відмічають через 70 днів після закінчення урази, і триває воно чотири дні. Це свято пов'язують з ситуацію принесення Ібрагімом (Авраамом) в жертву сина. Обов'язковим є принесення кривавої жертви: ріжуть барана, корову або верблюда. Без подібної жертви неможливо буде потрапити в рай після смерті. У цей час здійснюється й паломництво до Мекки.

Мірáдж (свято Вознесіння) – відзначається 27-го числа місяцю реджеб. Свято встановлено в пам'ять про нічну подорож Мохаммеда з Мекки до Єрусалиму, та також його вознесіння на небо.

Маул́юд (День народження Пророка) – святкується 12-го числа місяця рабі-аль-авваль. На честь цієї події проводяться спеціальні богослужіння, в побуті свято відзначається багатою трапезою.

Деякі відмінності в культі, порівняно з суннітами, існують у шиїтів. Так, шиїти стверджують необхідність здійснення паломництва не тільки до Мекки й Медини, але й до Неджефу, де поховано Алі. У них існує особливе свято – Шахсей-вахсей (ашура) – траурні релігійні церемонії, здійснювані на 10 день місяця мухаррам. Свято встановлено на честь мученицького кінця онука Пророка Мохаммеда – шиїтського імама Хусейна (VII ст.). У цей день правовірні шиїти, згадуючи муки Хусейна, займаються самобичуванням. Відбуваються також ритуальні ходи, учасники яких наносять собі криваві рани. Інколи людина може навіть довести себе до смерті, і тоді вона вважається святою.

В ісламі є тенденція до освячення побуту і всякої звичаєвості. Наприклад, до Корану, голосу Самого Аллаха, мусульмани відносяться з особливою шанобливістю. Для зберігання Корану відводиться певне місце: у багатих це – окрема кімната, у бідних – полиця, розташована вище за все, що знаходиться поруч. Можливим є також варіант розміщення Корану на стіні у вигляді прикраси: при цьому це обов'язково повинна бути така стіна, до якої звернуті обличчя присутніх; повертатися спиною до Корану не можна. У кімнаті, де розташовано Священну книгу, неприпустимі скандали, галас, не можна навіть дивитися фільми певного змісту. Після читання Коран не можна залишати на столі, де на нього може бути щось покладене .

Релігійна освіта в ісламі. Іслам високо цінує знання та науки. Характерний вислів Пророка: “Споглядання вчених рівнозначне молитві”. Над дверима ісламських навчальних закладів часто вміщується цитата з Корану, яка містить вимогу до кожного мусульманина і мусульманки постійно примножувати свої знання.

 Від початку в арабо-мусульманському середовищі склалася система релігійної освіти. Першими науковими центрами стали мечеті, при яких навчали усім відомим тоді релігійним та світським наукам. Деякі з них здобули широку популярність і усталилися в історії арабо-мусульманської науки як справжні університети (наприклад, мечеть Омейядів у Дамаску, що функціонує як вища школа з 732 р.).

Водночас рано виникає початкова коранічна школа для дітей віком від 5 років називалася мектебá. Від 10 років Коран вивчали у куттабá. Середню та вищу освіту давало училище медресе, яке з Х ст. стає основним видом ісламського навчального закладу. При медресе завжди функціонували бібліотеки.

Основним предметом навчання у медресе стає мусульманське право. Широко вивчалися також теологія, медицина, математика, філологія та ін. Існували й спеціалізовані медресе – для підготовки фахівців з етико-правових норм ісламу та медиків. Навчання було побудовано, як і на Заході, у вигляді лекцій вчителів, самостійної роботи над літературними джерелами і диспутів. У медресе точилися дискусій й навіть виникали цілі теологічно-наукові школи; характерна полеміка, скажімо, між мутазалітами та мутакалімами (VІІІ ст.); перші підкреслювали роль інтелекту, другі – віри.

Сакральне мистецтво мусульман. Мусульманська архітектура започаткувалася з Місця поклоніння, першої мечеті, заснованої самим Мохаммедом. У селищі Куба біля оселі Пророка було розміщено квадратний двір, огороджений галереєю, покритою пальмовим листям. Посередині двору вміщувався басейн для ритуального обмивання. Молитовні зібрання проходили під відкритим небом. Вхід до мечеті був розташований в західній стіні: тоді мусульмани молилися на Єрусалим, у східному напрямку, й лише згодом орієнтиром молитви стала Мекка.

Через рік було збудовано мечеть у Медіні. Тут так само вздовж стін йшла крита галерея, а в центрі містився басейн для обмивання ніг. Проте ця мечеть мала вже троє воріт – із західної, північної та східної сторін; Мохаммед входив зі сходу. Було також запроваджено поділ мечеті на дві частини – чоловічу і жіночу.

У VII ст. складається тип мечеті з колонами; ззовні вона нагадує фортецю, оточену стінами; та жоден зі входів вже не має статусу головного.

Згодом, захопивши Візантію, мусульмани сталі інтенсивно пристосовувати під мечеті християнські храми і будувати нові молитовні будинки на їхній кшталт. Купол мечеті прикрашається півмісяцем, що має символічний зміст – літочислення ісламу розпочалося тоді, коли на небі був півмісяць.

Мечéть – аскетично проста будівля, прикрашена хіба що висловами з Корану та орнаментами. У мечеті немає малярства, окрім орнаментів. Немає також сидінь, звичних для західних храмів. Молільники сидять на килимах, якими встелено підлогу. Водночас мечеті мають витончено-естетичний вигляд. Адже “Аллах красивий, і Він любить красу”, – сказано в Корані.

Вся образотворча енергія народу в ісламських країнах спрямувалася на орнаменти, які покривають стіни будинків і предмети побуту, одяг і взуття, килими і меблі. Каліграфічні написи-вислови, подібні до орнаменту – основна прикраса мечеті; зображень, які у християн прив'язують людину до історії, тут немає: іслам успадковує юдейське табу на малювання та скульптуру, а написи орієнтують на вічність. Тут виникли свої символи та емблеми. Наприклад, слово Аллах позначається чотирма вертикальними лініями, символом Кааби є квадрат тощо. Орнаментам притаманна була релігійна символіка: так, орнамент, вписаний у коло, означав центральну роль Землі у Всесвіті; рослинний мотив символізував вічне оновлення життя. Араби створили особливий тип орнаменту – арабеску (поєднання рослинного та геометричного орнаменту з каліграфічним написом).

Мусульмани від початку були чутливі до прекрасного, а ренесансна атмосфера в часи халіфату, зумовлена синтезом різноманітних культурних традицій народів, що увійшли в склад халіфату, рафінувала від почату їхнє естетичне почуття.

 П и т а н н я д л я с а м о п е р е в і р к и

 

1.         Опишіть виникнення ісламу та особистість Пророка Мохаммеда.

 

2.         Як пов'язаний світ ісламу зі світом Біблії?

 

3.         Охарактеризуйте Коран як Святе Письмо мусульман.

 

4.         Чим визначається поділ мусульман на суннітів та шиїтів?

 

5.         Назвіть п'ять арканів віри ісламу.

 

6.         Які основні мусульманські свята вам відомі?

 

7.         Дайте характеристику мусульманського права (шаріату).

 

8.         Що таке халіфат як соціально-юридична структура?

 

9.         Що ви занєте про ісламське богослужіння?

 

10.       Чим уславлена середньовічна наука мусульманських країн?

 

11.       Охарактеризуйте статус мистецтва в мусульманському світі. Що вам відомо про мусульманську архітектуру та декоративно-прикладне мистецтво?