СИНКРЕТИЧНІ ГРУПИ

магниевый скраб beletage

 

Релігія багаї. Багаїзм виник в Ірані у ХІХ ст. Його предтечею був Мірза Алі-Мухаммед, що вважався за пророка в одній з шиїтських сект, яка шанувала “прихованого імама” Магді. Він оголосив майбутній прихід пророка, якого назвав Багá-Уллá (“блиск Бога”). Себе ж Мірза Алі-Мухаммед визначив словом БАБ (“ворота істини”). Він створив “книгу об'явлення” Байян, у якій виклав від імені Бога новий погляд на історію світових релігій.

Баб твердив, що свого часу всяка значна релігійна система грає величезну роль для окремої людської спільноти, але, виконавши своє завдання, поступається новій, яку засновує нове втілення Єдиного Бога – новий пророк, який дає нове Писання. Весь цей процес являє собою картину доростання людства. Отже – всі релігії є вираз Єдиного Бога, але у формі, доступній даному народу на даній стадії його історичного розвитку. Так, Закони Мойсея відповідали “дитячій” стадії розвитку людини; вчення Ісуса Христа та пророка Мохаммеда знаменували більш дозрілі стадії розвитку людини тощо. Але з появою Бага-Улли всякі національно-релігійні розбіжності стануть облудою. Традиційний іслам, так само, як юдаїзм, християнтво та інші релігії поступляться новій вірі досконалого людства. Це й буде “страшним судом”, в ході якого “пекло” теперішнього недосконалого, сповненого ворожнечі життя заміниться на “рай” нової релігійної епохи.

Баба було визнано віровідступником та страчено. Але 1863 р. син високопоставленого іранського вельможі Мірза Хусейн-Алі оголосив себе Бага-Уллою, про якого пророцтвував Баб. Цікаво, що саме цього року за зороастрійським пророцтвом мав з'явитися той, хто зведе воєдино віри землі. Відтепер він і зветься Бага-Улла, і мислить себе дев'ятим з числа тих, кого він визнав за найбільших пророків і своїх попередників: це – Крішна, Авраам, Заратуштра, Мойсей, Гаутама Будда, Ісус Христос, Мохаммед та Баб.

Бага-Улла створює на заміну Корану нову сакральну книгу Кітаб-і-Акдас (Книга Законів), у якій повторює тезу Баба про те, що традиційні релігії – лише сходинки до справжнього богопізнання.

Проте він не визнає протиріч між ними, стверджуючи, що всі вони були дані відповідно до розвитку й досвіду того чи іншого народу і є дійсним об'явленням Божим. Але почалася нова ера міжнародного спілкування, об'єднання людей, відмови від ворожнечі й війн, справжньої любові. Набуті різними спільнотами знання та досвід мають гармонійно доповнити одне одне. Усілякий фанатизм та нерівність між людьми поступляться визнанню права кожної істоти на вільний розвиток. Цікаво, що водночас Бага-Улла прорікав у реальному майбутньому усілякі катаклізми як наслідок роз'єднаності людства. Він звертався з листами до Папи Римського, можновладців Європи з закликом сприяти справедливості у міжнародних відносинах, оберігати те, що ми сьогодні іменуємо правами людини. Враховуючи невдалі спроби бабістів оборонити свою віру зі зброєю в руках, Бага-Улла підкреслив, що нове вчення не насаджується силоміць, а мусить стати добровільним та свідомим вибором. Сенс життя людини – богопізнання й прагнення до об'єднання з людством, вдосконалення цивілізації, проповідь миру й злагоди.

Бага-Улла був підданий репресіям і помер у засланні. Відмовившись від поста міністра, вшанований багатьма за свої високі цноти, незмінно відповідаючи на ненависть любов'ю, він являє собою справді світлу духовну особистість, як би не ставитися до його ідей.

До речі, розглядати віру багаї як “прекраснодушний ідеалізм” немає підстав. Бага-Улла та його наступники не тільки зуміли, попри жорстокі репресії, започаткувати нову релігію багаї, але й надати їй організаційних форм і зробити її впливовою. Сенс життя людини згідно вчення багаї – пізнання Бога й розвиток усіх талантів та здібностей, об'єднання з іншими людьми в мирі та любові. Це вчення має синкретичний характер, бо визнає істинність усіх значних для світу традиційних релігій, репрезентованих іменами Авраама та Мойсея (юдаїзм), Ісуса Христа (християнство), Мохаммеда (іслам), Крішни (індуїзм), Будди (буддизм) та Заратуштри (зороастризм). З попередніх релігій утримується спільне – те, що їх об'єднує, а не те, що розрізнює, в першу чергу – ідея високої гідності людини.

Слід однак зазначити, що, будучи монотеїстичною релігією, багаї розглядають як богооб'явлення не лише релігії авраамічні (юдаїзм, християнство та іслам), а й релігії, що визнають багатобожжя (індуїзм) або навіть заперечують ідею Бога (буддизм). Та віра багії не розчиняється у синкретизмі. Вона має власні специфічні ознаки.

Багаї встановили власний календар, що веде початок з 1844 р. – від отримання об'явлення Бабом (19 місяців по 19 днів з 4-5 додатковими днями щомісяця). Новий рік, традиційно поіменований Навруз, починається на весіннє рівнодення (21 березня). На рік припадає 9 священних днів. Багаї вважають 9 сакральним числом (варто згадати, що Бага-Улла виступає в багайській вірі дев'ятим пророком, хоча багаї й не стверджують, що більше таких великих пророків не буде).

Багайський храм має 9 стін на вшанування пророків. У світі існує також 9 храмів багаї: в Ізраїлі та Індії (Азія), у Німеччині (Європа), США та Панамі (Американський континент), Австралії, Уганді та Західному Самоа (Африка) Ашгабад Храм багаї – особливий. Богослужіння та священників як таких тут немає. В громаді багаї панує атмосфера зібрання, в якому культивується дух дискусії, науково-інтелектуального пошуку, розвінчання усіляких марновірств, духовного вдосконалення й зречення низьких почуттів на зразок заздрості, ненависті чи агресивності.

У багаї заперечуються алкоголь та наркотики, підноситься моногамна сім'я, хоча визнається можливість розлучення. Члени громади дуже згуртовані й завжди підтримують один одного в будь-яких скрутних обставинах.

Віра багаї відкрита для будь-якої людини незалежно від її раси, національності чи суспільного стану. Навернення чужинця до багайської віри має відбутися лише шляхом його власного вибору. Багаї не приймають пожертви від чужинців і утримують свій культ лише за рахунок добровільних внесків членів громад.

Духовні Ради багаї, які керують місцевими громадами (файєрсайди) налічують 9 членів. Вони обираються таємним голосуванням з числа осіб, що мають вік не менше 21 року. Кожна країна, де є багайські громади, має Національну Духовну Раду, яка щороку оновлюється. 9 членів Всесвітнього Дому Справедливості – верховного органа багайського руху – переобираються кожні 5 років. Останній функціонує в Хайфі (Ізраїль), де поховано Баба і розташовано величний храм, оточений чудовим садом.

Хоча навколо громад багаї створюється атмосфера незалежності й елітарності, багаї не замкнені на власному бутті. Від початку вони проповідували на усьому Близькому Сході. Наприкінці ХІХ ст. Після хвилі репресій (страчено було 20 тис. прихильників нової віри) син Бага-Улли Абдул-ла-Баг переніс свою проповідь до США, де вона пережила розквіт й стала впливовою у світовому масштабі. Багаї осмислюють свою релігію як Всесвітню Багайську Віру, причому прагнуть стерти кордони між релігією та іншими сферами культури. Багаї активно сприяють розвитку науки й освіти в світовому масштабі, підтримують сотні й сотні масштабних міжнародних проектів у сферах охорони здоров'я та екології. Вони виходять з ідеї майбутнього Світового Порядку, який має бути встановлений спільними зусиллями світової громадськості. Особлива увага приділяється країнам “третього світу”.

Слід зазначити, що такі міжнародні організації, як Ліга Націй та її спадкоємниця ООН виникли не без впливу багайської проповіді, підхопленої на початку ХХ ст. численними пацифістськими рухами та всіма миролюбними силами світової громадськості. Вони стимулювали створення есперанто – штучної міжнародної мови. Міжнародна Співдружність Багаї сьогодні має дорадчий голос в ЮНЕСКО і в Дитячому Фонді ООН.

Вчення багаї у ХХ ст. стало на певний час духовним мостом між Іраном і Заходом. Зокрема багайський рух мав розповсюдження в США, які всіляко підтримували його і в Ірані, де він поширився у правлячій верхівці (цьому поклала край ісламська революція під проводом імама Хомейні).

Громади багаї сьогодні поширені в 160 країнах й складають спільно 5 мільйонів людей, в тому числі і в Україні.

Кришнаїзм. “Міжнародне товариство свідомості Крішни” (також “Рух Харе Крішна”), хоча й являє собою типово східний культ, побудований на постулатах індуїзму (й почасти буддизму), був створений вихідцем з Індії Абхаєм Чараном Де в Америці у середині ХХ ст. Лишивши багатодітну сім'ю заради чернецтва, він обирає ім'я Бхактіведанта Свамі Прабхупада, під яким нині відомий у світі.

Власне, особливе вшанування Крішни було введено в Південній Індії ще у ХV–ХVI с. гуру Чайтанья, який закликав особливо любити це божество щастя й добра, аби досягти спасіння. Вочевидь, саме поняття любові до Божества й ідея спасіння прийшла з монотеїстичних релігій, на той час в Індостані вже міцно вкорінених. Але Чайтанья зосереджував увагу на багаторазовому повторенні мантри “Харе-Крішна-Рама” як основного способу злиття з богом. Використовувалася й вервиця (чотки) для відліку молитов. Проте це лишалося місцевим явищем.

Але кришнаїзм у його сучасному варіанті спрямований вже на широке залучення адептів у світовому масштабі. Він кидає виклик західним релігійно-моральним цінностям, яким протиставляє правила “чистого” способу життя, що веде до нескаламученої радості єднання з Крішною:

1)         утримуватися від алкоголю та наркотиків, азартних ігор; статеві відносини припускаються лише в шлюбі з метою народження дитини;

2)         дотримуватися повного вегетаріанства, ще й з табуюванням окремих рослин на зразок цибулі або часнику;

3)         постійно читати Бхагават-Гіту, згадану вище частину Махабхарати, яка визнана за святе письмо; Господа Кришну слід вітати на день 2–6 разів (аратрика); до того ж щодня слід 1728 разів і навіть більше вимовляти мантру: “Харе Кришна Харе Кришна Крішна Крішна Харе Харе Харе Рама Харе Рама Рама Рама Харе Харе”, перебираючи 16 разів вервицю зі 108 зерняток; це веде до екстазу звільнення від тіла;

4)         слід спілкуватися тільки з членами своєї громади, уникати “зовнішніх” (світських) зацікавлень, перетворити дім на храм Крішни й визнавати незаперечний авторитет гуру.

Практикуються також пости. Три найважливіші свята кришнаїтів – Дні явлення людям Крішни, його подруги Радхи і вже згаданого творця сучасного кришнаїзму Прабхупади. Їхні статуї та мальвані ікони вшановуються як об’єкти поклоніння.

Біле братство (“Юсмалос”). Історія Білого братства мало вивчена. Нібито початок її діяльності простежується аж в 20 рр. у Болгарії, а тепер їхнім центром є м. Нант у Франції. Активна діяльність цього руху в Україні спостерігається з 1990 р. Організатори й лідери секти – Юрій Кривоногов (інженер-кібернетик) та Марія Цвігун (журналістка). Кривоногов прийняв релігійне ім’я Хоан Свамі; прихильники секти твердять, що Кривоногов у минулому житті був Адамом, потім Осірисом, пізніше – князем Володимиром. Цвігун же проголошена була живим богом під іменем Марія Деві Христос; її портретами, на яких вона була зображена з православним хрестом на грудях і магічними жезлами в руках, 10 літ тому було обліплено весь Київ. Їхні помічники взяли більш традиційні біблійні імена Іллі, Данила, Петра, Павла тощо.

Юсмалос – абревіатура: ЮС – це Хоан Свамі (перекручене ім’я Іоанна Богослова), МА – Марія Деві Христос, ЛОС – скорочення від “логос”. Ця абревіатура ніби втілює ідею нової божественної Трійці. Водночас назва використовується як мантра, що може довести до екстазу злиття з божеством.

Вчення є еклектичним синтезом ідей індуїзму, буддизму, кришнаїзму та християнства. Проте до всіх інших конфесій Біле братство ставиться вороже. Юсмаліани мають власну “Біблію” – Вчення про фохату (видана 1992 р.). Кінець світу було ними призначено на 23 листопада 1993 р.

Віровчення Братства вимагає кинути сім'ї, роботу і навчання, примкнути до общини і йти пропагувати вчення. Лідери секти мають наближених помічників – серіофітів , потім йдуть апостоли й “воїни Іллі” та “лицарі Єноха”; далі – рядові члени секти. Крім того, існує ще одна категорія віруючих – “пацюки” (ті, хто співчуває братству, але вагається вступати до нього). Секта відверто тоталітарна: ті її члени, що протирічать лідерові, позбавляються права носити білий одяг та ізолюються – аж до виключення з братства.

1993 року секта розкололася: Цвігун прокляла Кривоногова, бо він закликав до вегетаріанства. Обидва лідери зберегли власних прихильників.

Після того, як діяльність секти набула відверто антигромадського характеру (у листопаді 1993 р. сектанти – попри ворожість до Православної Церкви – намагалися захопити Софійський собор у Києві), правоохоронні органи припинили її діяльність. Суд, що відбувся 1995 р., засудив керівників групи до різних строків ув'язнення. Після цього діяльність Білого братства затихла.

Аум Сінрікьйо (“Вчення істини АУМ” ) виникла на японському грунті у 1986 р. Ії заснував Тидзуо Мацумото, колишній власник ресторанів, який прийняв чернече ім'я Сікьйо Асахара. Асахара нібито вивчав буддизм, знайшов спосіб входження до нірвани, набув здатності залишати фізичну оболонку тіла, оволодів надприродними силами.

Віровчення істини АУМ базується на 5 принципах: визнання авторитету Великого Гуру; віра в істинність його вчення й ефективність духовної практики; обов'язковість релігійних ініціацій як особливих способів передачі досвіду і таємних знань; розвиток природних задатків людини і тренування пам'яті з метою підвищення енергетичного і духовного рівня, позбавлення стресів, вирішення проблем здоров'я; досягнення просвітлення віруючими і звільнення від страждань.

Сікьйо Асахара видав понад 10 книг, де виклав своє віровчення. Воно являє собою мішанину з постулатів буддизму, юдаїзму, даосизму, тібетської йоги, християнства. Істину АУМ призначено обранцям, які мають пройти 20 щаблів втаємничення. Перший щабель адепт отримує автоматично; наступні – в результаті набору балів, в т.ч., наприклад, за розповсюдження листівок.

 Ця секта являє собою типовий культ, оскільки базується на обожненні особистості Вчителя, який нібито є втіленням одночасно і Будди, і Христа, і Шіви, і Індри, і навіть “засновником людської цивілізації”. Сектанти тримають вдома вівтар із зображенням Асахари та його учнів, а також бога-руйнівника Шіви. Зрадники караються, а іноді навіть знищуються.

Велике значення має “моральне вдосконалення особистості”. Віруючий має виховувати в собі 4 “великі невимірні стани душі”: святу любов до всіх живих істот; святого співстраждання до душ, далеких від істини; святу похвалу тим, хто знаходиться на шляху духовного розвитку; святу байдужість до проявів доброї чи поганої карми. Досягнення нірвани є можливим лише для членів секти.

Тут працює жорстка система правил поведінки, серед яких особливо цінується пожертвування. Найбільше ж – “пожертвування істинного вчення” (місіонерство), “пожертвування заспокоєння” (залучення новачків), пожертвування грошей і цінностей.

Секта існує у вигляді напівтаємних релігійних громад, де займаються логічними вправами й медитацією (зокрема – пробудженням енергії кундаліні, що стимулюється багатогодинним прослуховуванням спеціальної музики) вивчають філософію Вчителя тощо.

Спасіння від страждань і щастя вбачається в мандрівному чернечому житті, але найбільш радикальне вивільнення має статися через кінець світу, який, до речі, прогнозувався Сікьйо у 1999-2003 роках. Після спроби “підштовхнути” кінець світу шляхом теракту у Токійському метро, куди було занесено балони з нервово-паралітичним газом, що викликало людські жертви, Сікьйо та його посібників було засуджено до ув'язнення. В Україні рух має малочисельних послідовників.