Паладій М. В., Мироненко Н. М, Жаров В. О. (2006 р.) : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

Паладій М. В., Мироненко Н. М, Жаров В. О. (2006 р.)

Право інтелектуальної власності: Науково-практичний комен­тар до Цивільного кодексу України / За заг. ред. Паладія М. В., Мироненко Н. М., Жарова В. О. — К.: Парламентське видавниц­тво, 2006. — 432 с.

Ця публікація є науково-практичним коментарем до книги IV «Право інтелектуальної власності» Цивільного кодексу України, ухваленого Законом України від 16.01.2003 р. № 435-lV.

Глава 46 Цивільного кодексу стосується комерційної таємниці.

Основними думками авторів є наступні:

1. Об' єкт комерційної таємниці — інформація секретна (неві­дома та не легкодоступна для осіб, які звичайно мають справу з таким видом інформації, до якої вона належить), має комерційну цінність.

2. Комерційна таємниця тісно пов'язана з конкуренцією.

3. До комерційної таємниці докладаються зусилля із збере­ження її секретності із залученням організаційних, технічних, юридичних заходів.

4. Обсяг інформації не має значення для визнання її комерцій­ною таємницею.

5. Для визнання інформації комерційною таємницею не має значення і форма її вираження.

6. Закони України не встановлюють жодних обмежень щодо складу відомостей, які можуть складати комерційну таємницю, але законодавство України визначає певні межі щодо віднесення інформації до комерційної таємниці.

7. Комерційну таємниці слід відмежовувати від конфіденцій­ної інформації. Це окремі види таємниць.

8. Ноу-хау і комерційна таємниця пов' язані з торговельною і підприємницькою діяльністю. Комерційна таємниця має охоро­нятися на самому підприємстві і її власник зобов' язаний вживати заходи щодо її захисту. Щодо ноу-хау збереження конфіденцій­ності встановлюється у договорі за згодою сторін.

9. Відсутність вимоги абсолютної секретності — є спільною і для ноу-хау, і для комерційної таємниці.

10. Комерційна таємниця не може існувати поза підприємст­вом, а ноу-хау — може. До ноу-хау не можна застосувати такий самий правовий режим, який встановлено для комерційної таєм­ниці.

11. Цивільне законодавство не визначає розмір потенційної матеріальної вигоди, отриманої внаслідок використання комер­ційної таємниці.

12. Оцінка прав на комерційну таємницю має здійснюватися за правилами оцінки нематеріальних активів.

13. Комерційну таємницю можна використовувати лише з до­зволу правовласника або уповноваженої законом чи договором особи.

14. Правовласник має виключне право перешкоджати не лише неправомірному використанню комерційної таємниці, а й її роз­голошенню або збиранню.

15. Важко відокремити досвід і знання, отримані працівником у процесі його професійної діяльності на підприємстві, від неза­конного розголошення конфіденційної інформації, права на яку належать колишньому роботодавцеві.

16. Суб'єктом майнового права інтелектуальної власності на комерційну таємницю може бути як фізична так і юридична осо­ба, що здійснює господарську діяльність та має монопольне пра­во на комерційну таємницю.

Правонаступники первинних суб'єктів є вторинними суб'єктами права інтелектуальної власності на комерційну таєм­ницю.

17. Інформація, що становить комерційну таємницю, підлягає охороні органами державної влади від недобросовісного комер­ційного використання та розголошення.

18. Захист прав на комерційну таємницю здійснюється у судо­вому або адміністративному порядку. Захист прав на комерційну таємницю відбувається відповідно до норм цивільного, адмініст­ративного, господарського і кримінального права.

Позов про відшкодування збитків — найпоширеніший спосіб захисту прав на комерційну таємницю. Інші позови: про визнання права на комерційну таємницю, про заборону використання ко­мерційної таємниці особою, яка неправомірно володіє нею.

19. Порушення прав на комерційну таємницю — акт недобро­совісної конкуренції.

20. Законодавство не обмежує строк охорони комерційної та­ємниці. Строк чинності права інтелектуальної власності на коме­рційну таємницю обмежується лише строком існування сукупно­сті ознак, притаманних комерційній таємниці.

Датою початку перебігу строку чинності права інтелектуаль­ної власності на комерційну таємницю є дата її створення.