14.1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ В ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ ТА НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Здавна відомо, що нове — це добре забуте старе. Не є винятком з цього правила і зовнішньоекономічна діяльність. Вже немає на світі тих, хто започатковував її у колишньому СРСР та брав у ній участь впродовж довоєнного періоду. Літературних джерел з цього питання залишилося небагато. Сучасний читач практично нічого не знає про управлінський аспект зовнішньо­економічної діяльності СРСР довоєнних та воєнних років. Такого матеріалу немає у вітчизняних посібниках та підручниках з ме­неджменту зовнішньоекономічної діяльності. Цей розділ не пре­тендує на всеосяжне висвітлення цікавої і складної теми. Все ж таки поданий далі матеріал висвітлює найголовніші питання цієї тематики.

Відомо, що у Петербурзі (тодішній столиці Росії) більшовики захопили владу 25 жовтня (7 листопада за новим стилем) 1917 року. До захоплення влади вони готувалися впродовж три­валого часу. Мали теоретичні напрацювання з багатьох аспектів суспільного життя і не забарилися, захопивши владу, втілювати їх у життя. Були рішучими противниками приватної власності і не менш рішучими прихильниками її націоналізації. До ряду пріоритетних і негайних завдань належала, за їх переконанням, і націоналізація зовнішньої торгівлі.

Націоналізація — це антипод приватизації. Це — відчуження майна з приватної власності фізичних або юридичних осіб у вла­сність держави. Таке відчуження може бути оплатним або безо­платним. У Радянській Росії націоналізація була безоплатною. Націоналізація стала засобом створення соціалістичної власності.

За Тимчасового уряду міністерства одержали назви комісаріа­тів. Їх керівники були комісарами. Коли владу захопили більшо­вики, то вони комісаріати стали називати «народними комісаріа­тами». Більшовики полюбляли скорочені назви і абре