Державні господарські підприємства : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

Державні господарські підприємства

Вищеназвані підприємства проводили свої операції з імпорту та експорту товарів наступним чином.

Вони могли продавати за кордоном тільки предмети свого ви­робництва і купувати лише предмети, необхідні для власного ви­робництва.

Перепродаж цими підприємствами куплених за кордоном то­варів, а також продаж ними за кордоном куплених в Росії товарів, заборонявся.

В окремих випадках, за неможливості отримання валюти ін­шим шляхом, НКЗТ міг надати вказаним підприємствам право вивозу експортних товарів, але не їх виробництва.

Окремим виробничим, державним підприємствам, що були винятковими споживачами певних імпортних товарів, могло бути надано, на підставі особливої ухвали РПО у кожному окремому випадку, монопольне право закупівлі за кордоном цих товарів і ввезення їх в СРСР.

На відміну від загального порядку здійснення зовнішньотор­говельних операцій, який вимагав попереднього дозволу НКЗТ, для здійснення операцій вищезгаданими підприємствами встано­влювався порядок, який вимагав попереднього узгодження з НКЗТ. Відповідно до інструкції РПО, приступаючи до конкрет­них переговорів із закордонними фірмами, представники вище­згаданих підприємств, зобов'язувались заздалегідь інформувати відповідного Торгпреда про намічені переговори. Торгпредстав- ництво не пізніше, ніж в дводенний термін повідомляло відпові­дного представника про свої заперечення проти операції, що пла­нувалася. За відсутності відповіді в зазначений термін, представ­ник мав право приступити до самостійних переговорів. Предста­вники вищезгаданих підприємств зобов'язувались кожен свій за­пит або пропозицію надсилати з приватними фірмами також і в Торгпредставництво. За рівних умов вищезгадані представники зобов'язувались передати свої замовлення Торгпреду. Після за­кінчення переговорів з фірмами, представники повідомляли Тор­гпредові про намічені умови операції. Угода вважалась готовою до виконання, якщо вето Торгпреда не накладалося впродовж двох діб щодо товарів, які котирувались на біржі, і п'яти діб що­до решти товарів. Торговий представник міг накласти вето на будь-яку операцію, що буде проводитись, або з політичних мір­кувань, або унаслідок невідповідності даної операції загальноде­ржавному плану або з міркувань комерційної невигідності. У остан­ньому випадку Торговий представник зобов'язувався одночасно надати вищезгаданому органу не менш вигідні умови для здійс­нення подібних операцій з іншими фірмами в іншій країні, або надати відповідний кредит під товар.

Всі грошові кошти держустанов і держпідприємств знаходи­лись на поточних рахунках Торгпредів, але витрачались останні­ми не інакше, як з відома і за вказівкою представників відповід­них держустанов і держпідприємств.

Усі ці операції здійснювались представниками підприємств, які отримали право виходу на зовнішній ринок, від імені органів, що представляються ними. Операції, здійснені викладеним вище порядком, були обов'язковими тільки для вищезгаданих підпри­ємств. Відповідальність останніх обмежувалась майном, яке на­лежало їм і яке знаходилось в їх вільному розпорядженні. Держа­ва в цілому, Народні Комісаріати і окремі відомства, яким дані підприємства були підвідомчими, не несли за їх операціями жод­ної солідарної або додаткової відповідальності.