Іноземні фірми : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

Іноземні фірми

Під поняттям «іноземна фірма» визначалися одноосіб­ні підприємства, що користувалися правами юридичних осіб, які були створені поза межами Росії. Через це національна принале­жність іноземної юридичної особи визначалась за місцем її ство­рення.

Отримання іноземними фірмами права на проведення торго­вельних операцій в Росії відбувалося лише з особливого дозволу уряду. Іноземна фірма, яка хотіла отримати право на ведення то­рговельних операцій в Росії, подавала відповідну заяву до НКЗТ, яка з висновком останнього надсилалася Головному концесійно­му комітету, який і видавав дозвіл.

Отже, операції дозволялися тільки з тими іноземними фірма­ми, які отримали вказаний вище дозвіл.

Цим дозволом встановлювався і обсяг операцій, проведення яких дозволялось іноземній фірмі. Іноземна фірма повинна була мати в Росії своє постійне представництво, зобов'язувалась під­корятися всім законам і розпорядженням, що діяли в межах Росії і відповідала за своїми зобов'язаннями всім рухомим і нерухо­мим майном.

Зареєстровані у встановленому вище порядку іноземні фірми могли бути членами Торговельних палат і Торговельних бірж. До викладеного слід додати, що ті іноземні фірми, діяльність яких була допущена урядом, концесійним договором або іншим спеці­альним законодавчим розпорядженням, у жодній додатковій ре­єстрації не мали потреби.

У зв'язку з переходом державних підприємств на господарсь­кий розрахунок і підвищенням їх економічної зацікавленості в зовнішньоторговельних операціях, декретом РНК від 9 серпня 1921 року окремим господарським організаціям надавалося право участі в проведенні зовнішньоторговельних операцій і дозволя­лося мати своїх представників при закордонних органах Нарком- зовнішторгу.

Наркомзовнішторгу було надане право організації спільних зовнішньоторговельних акціонерних товариств за участю інозем­ного капіталу. В цей період НКЗТ ще не мав достатньо кваліфі­кованих кадрів для зовнішньоторговельної роботи, а участь НКЗТ в спільних товариствах давала можливість поліпшити апа­рат НКЗТ. Подібні акціонерні товариства створювалися і іншими державними господарськими організаціями. Всі ці товариства працювали під контролем Наркомзовнішторгу. Іноземні товарис­тва працювали на концесійних засадах.

Для торгівлі з США, які тоді ще не визнавали СРСР, в травні 1924 року був утворений Амторг — акціонерне товариство, яке було створене за законами штату Нью-Йорк.

У діяльності самого Наркомзовнішторгу відбувалось чіткіше відділення оперативних функцій від функцій контролю і регулю­вання. Було створено спеціальне Управління з організації і регу­люванню зовнішньої торгівлі.

Відділення контролюючої і регулюючої діяльності НКЗТ від оперативної мало велике значення для подальшого вдоско­налення радянської зовнішньої торгівлі Створення в НКЗТ апарату, вільного від оперативної роботи, дозволило ретельні­ше вивчати зовнішньоторговельну діяльність, знаходити шля­хи її подальшого поліпшення, розробляти найбільш правильну зовнішньоторговельну політику, а також тактику її проведення на різних ринках, з різними контрагентами. Крім того, це дава­ло можливість підсилити керівництво всією зовнішньоторго­вельною діяльністю численних організацій, що отримали право самостійної торгівлі із закордоном. До експортно-імпортного плану були введені завдання з контингентування і ліцензуван­ня, це підсилювало планові і регулюючі засади зовнішньої тор­гівлі.

Органами НКЗТ в межах СРСР були уповноважені НКЗТ при РНК союзних і автономних республік і обласних виконавчих ко­мітетах. Уповноважені розробляли заходи, що сприяли розвитку експорту республіки, виявляли імпортні потреби, здійснювали контроль за виконанням законів і розпоряджень по зовнішній то­ргівлі, за діяльністю змішаних товариств.

Крім того, з метою розширення експорту і поліпшення його організації були утворені Центральне лісоекспортне бюро, Центральне хлібоекспортне бюро і деякі інші організації. З доз­волу і під контролем НКЗТ зовнішньоторговельні операції мали право здійснювати також державні підприємства і їх об'єднання (за списком, затвердженим РПО), кооперативні організації, това­риства, іноземні фірми і окремі приватні особи.

Таким чином в цей період державна монополія зовнішньої то­ргівлі втілювалася не лише за допомогою здійснення торговель­них операцій спеціальними державними органами монополії зов­нішньої торгівлі, але і в регулюванні і контролі операцій, що здійснювались господарськими утвореннями, які мали держав­ний і кооперативний характер, та отримали право виходу на зов­нішній ринок, а також спеціальнимим акціонерними товариства­ми, створеними для розвитку радянської зовнішньої торгівлі. Ра­зом з тим слід підкреслити, що провідне становище в зовнішній торгівлі країни на цьому етапі посідали державні підприємства і організації. Частка Держторгів і інших державних органів і під­приємств, включаючи державні акціонерні товариства, складала в експорті 78,9 %, частка кооперації була лише 12,5 %, а спільних товариства — менше ніж 9 %.