14.2. ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ СРСР МІЖ НЕПОМ І ВІЙНОЮ

Нова економічна політика тривала кілька років. Якщо її початок можна вважати задокументованим, то документальне свідчення про її припинення відсутнє. Вона загасала поступово.

Вважається, що 1925 року завершився період відновлення на­родного господарства СРСР. У грудні 1925 року уряд СРСР взяв курс на індустріалізацію Радянського Союзу, на перетворення його з аграрної країни в індустріальну, економічно незалежну від капіталістичних країн.

В період здійснення політики прискореної індустріалізації країни виникла потреба у створенні гнучкішої і більш спеціалізо­ваної зовнішньоторговельної комерційної системи.

Характерною рисою цього періоду було те, що експортні і ім­портні акціонерні товариства, такі як держторги, повинні були проводити свої операції виключно через спеціальні відділи тор­говельних представництв СРСР за кордоном. Інакше кажучи, юридичною стороною угоди було торговельне представництво СРСР як урядовий орган монополії зовнішньої торгівлі. Іншою особливістю цього періоду був відхід від територіального прин­ципу розмежування компетенції зовнішньоторговельних органів і організацій. Це знайшло своє відображення в наданні спеціалізо­ваним акціонерним товариствам, синдикатам права на здійснення операцій на всій території СРСР. Одночасно з тим обмежувались функції територіальних органів (держторгів).

У цей період СРСР інтенсивно ввозив устаткування для про­мисловості і машини для сільського господарства. Зовнішня тор­гівля СРСР розвивалася в обстановці загострення політичної бо­ротьби усередині країни і посилення ворожості до соціалістичної держави з боку капіталістичних країн.

У цих умовах виникла необхідність в подальшому піднятті рі­вня керівництва зовнішньою торгівлею СРСР з тим, щоб краще використовувати на зовнішніх ринках можливості державної мо­нополії зовнішньої торгівлі.

Зміна організаційних форм зовнішньої торгівлі у вказаний період була відображенням систематичного партійного і державного кері­вництва зовнішньою торгівлею, як однією з важливих галузей на­родного господарства СРСР. У резолюції Жовтневого пленуму ЦК РКП(б) 1925 року зазначалося: «Зберігаючи в недоторканності сис­тему монополії зовнішньої торгівлі, ми повинні разом з тим присто­сувати до господарських умов, що змінюються, і завдань Союзу фо­рми організації зовнішньої торгівлі за обов'язкового збереження абсолютної єдності радянських органів. Господарські умови, що змінилися, вимагають створення у сфері зовнішньої торгівлі дифе­ренційованої комерційної системи. Заходи, які необхідні в цій сфері, повинні проводитися у наступних напрямах:

а) збереження системи монополії зовнішньої торгівлі;

б) створення гнучкішої системи спеціальних торгових органі­зацій, спрощення, здешевлення торгового апарату;

в) забезпечення у сфері зовнішньої торгівлі здорових інтересів промисловості і сільського господарства».

Для виконання цього рішення і для здійснення зовнішньотор­говельних операцій були створені спеціалізовані державні акціо­нерні товариства з найважливіших видів експорту та імпорту.

До складу учасників створюваних акціонерних товариств, як правило, входили тільки виробничі, заготівельні і споживчі орга­нізації. Були створені у сфері імпорту: «Текстильимпорт», <Олек- троимпорт», «Металлоимпорт», «Сельхозимпорт» та інші, а з експорту, окрім організованого ще в 1923 році «Окспортхле- ба», — «Окспортлес», «Пром^кспорт», «Рудо^кспорт», «Окспор- тлен» і ін. З радянськими комітентами ці акціонерні товариства працювали на комісійних засадах за договорами.

Створення акціонерних товариств було подальшим кроком на