14.2. ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ СРСР МІЖ НЕПОМ І ВІЙНОЮ

Нова економічна політика тривала кілька років. Якщо її початок можна вважати задокументованим, то документальне свідчення про її припинення відсутнє. Вона загасала поступово.

Вважається, що 1925 року завершився період відновлення на­родного господарства СРСР. У грудні 1925 року уряд СРСР взяв курс на індустріалізацію Радянського Союзу, на перетворення його з аграрної країни в індустріальну, економічно незалежну від капіталістичних країн.

В період здійснення політики прискореної індустріалізації країни виникла потреба у створенні гнучкішої і більш спеціалізо­ваної зовнішньоторговельної комерційної системи.

Характерною рисою цього періоду було те, що експортні і ім­портні акціонерні товариства, такі як держторги, повинні були проводити свої операції виключно через спеціальні відділи тор­говельних представництв СРСР за кордоном. Інакше кажучи, юридичною стороною угоди було торговельне представництво СРСР як урядовий орган монополії зовнішньої торгівлі. Іншою особливістю цього періоду був відхід від територіального прин­ципу розмежування компетенції зовнішньоторговельних органів і організацій. Це знайшло своє відображення в наданні спеціалізо­ваним акціонерним товариствам, синдикатам права на здійснення операцій на всій території СРСР. Одночасно з тим обмежувались функції територіальних органів (держторгів).

У цей період СРСР інтенсивно ввозив устаткування для про­мисловості і машини для сільського господарства. Зовнішня тор­гівля СРСР розвивалася в обстановці загострення політичної бо­ротьби усередині країни і посилення ворожості до соціалістичної держави з боку капіталістичних країн.