2.2. УКРАЇНА В СИСТЕМІ ЄВРОЛОГІСТИКИ 2.2.1. інтеграція в Європейську транспортно-логістичну систему як стратегічний вибір України

Проблема інтеграції України у європейську і світову транспортно-логістичні системи є одним із стратегічних завдань розвитку України як незалежної держави.

Логістика набуває виключно важливого значення в сучасних умовах глобалізації світового господарства. Недарма ХІІ Світо­вий конгрес з логістики (Гельсінкі, 1997 р.) обрав своїм гаслом вислів «Логістика з'єднує людей, країни, ринки та материки». Транспортно-логістичні операції з доставки товарів завжди віді­гравали дуже велику роль в міжнародних господарських зв'язках, але через обмеженість у розвитку засобів транспорту і зв'язку, просторові масштаби основної маси таких операцій були невели­кими (тобто локальними) і рідко виходили на трансконтинента­льний або міжконтинентальний рівень (хоча з-давніх часів відомі такі трансконтинентальні торгівельно-транспортні маршрути як «Шлях з варяг у греки», «Бурштиновий шлях», «Великий шовко­вий шлях» тощо. До речі, перший та третій з них перехрещува­лись на території України, утворюючи так званий «Великий транспортний хрест», що нині переживає період відродження). Становище змінилося з розвитком залізниць та засобів зв'язку (телефон, телеграф, радіо) наприкінці XIX — на початку XX сто­ліття, коли діяльність з міжнародної доставки товарів стала мож­ливою здійснювати на регулярній та контрольованій підставі. Поєднання цих науково-технічних досягнень у галузях транспор­ту і зв'язку із застосуванням високопродуктивного устаткування в промисловості призвело до першої «революції» в ланцюгах по­стачання коли ця діяльність набула масового, регулярного харак­теру на трансконтинентальному і міжконтинентальному рівнях. Друга «революція» в ланцюгах постачання, припала на останню третину XX ст. і саме вона сприяла виникненню логістики, яка у XXI ст. набула глобального мірила. Отже, дослідити міжнародні, глобальні аспекти логістики — важливе завдання в сучасних умовах економічної глобалізації.

Світовий ринок логістичних послуг, за результатами дослі­джень та розрахунків Смирнова І. Г., нині характеризується не тільки великими обсягами (12 % валового світового продукту) та динамікою (5 % зростання за рік), але й просторовою структу­рою, в якій перевага належить країнам Західної Європи (зокрема ЄС) — 27,5 %, Північної Америки (зокрема США) — 26,7 %, країнам Азійсько-Тихоокеанського регіону (зокрема Японії) — 19 %. Особливо значних успіхів у координації транспортно- логістичної стратегії досягли країни ЄС. Ця стратегія отримала назву Єврологістики і розглядається як інфраструктурна основа та важлива складова процесу євроінтеграції. Курс на створення єдиної транспортно-логістичної системи знайшов відображення в усіх основних документах ЄС, починаючи з Римського договору (1957 p.), але, як одна з базових стратегій євроінтеграції, Євроло- гістика отримала особливий розвиток наприкінці XX — на поча­тку XXI ст. Концептуальний базис Панєвропейської транспорт­но-логістичної інтеграції формувався поступово і представлений в табл. 2.2. Зокрема, концепція європейських транспортних осей (1983р.) передбачала створення осей швидкісних залізниць та осей внутрішніх водних шляхів. Перші включали 23 тис. км залі­зничних шляхів, з яких 10 тис км становили нові лінії для поїздів зі швидкістю руху до 250 км/год, а 13 тис. км — для нових ван­тажних поїздів зі швидкістю руху до 200 км/год. Нині швидкісні залізничні перевезення широко практикуються у «старих» краї­нах—членах ЄС, а у найближчому майбутньому планується їх здійснити і в нових країнах ЄС — Центральної Європи та Балтії. Найбільш відомою магістраллю швидкісних поїздів в ЄС є лінія «PBKAL-HST» (High Speed Train), що з'єднує міста Париж — Брюссель — Кельн — Амстердам — Лондон. Осі внутрішніх во­дних шляхів (або Trans European Inland Waterway Network, TEIWN) мають велике значення в ЄС, оскільки перевезення ними є дешевшими, безпечними, не забруднюють навколишнє середо­вище. Ці осі базуються в основному на каналах і ріках Бельгії, Німеччини, Франції, Голландії, Люксембургу. Програма модерні­зації передбачала розширення та поглиблення водних шляхів, оснащення їх