2.2. УКРАЇНА В СИСТЕМІ ЄВРОЛОГІСТИКИ 2.2.1. інтеграція в Європейську транспортно-логістичну систему як стратегічний вибір України : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

2.2. УКРАЇНА В СИСТЕМІ ЄВРОЛОГІСТИКИ 2.2.1. інтеграція в Європейську транспортно-логістичну систему як стратегічний вибір України

Проблема інтеграції України у європейську і світову транспортно-логістичні системи є одним із стратегічних завдань розвитку України як незалежної держави.

Логістика набуває виключно важливого значення в сучасних умовах глобалізації світового господарства. Недарма ХІІ Світо­вий конгрес з логістики (Гельсінкі, 1997 р.) обрав своїм гаслом вислів «Логістика з'єднує людей, країни, ринки та материки». Транспортно-логістичні операції з доставки товарів завжди віді­гравали дуже велику роль в міжнародних господарських зв'язках, але через обмеженість у розвитку засобів транспорту і зв'язку, просторові масштаби основної маси таких операцій були невели­кими (тобто локальними) і рідко виходили на трансконтинента­льний або міжконтинентальний рівень (хоча з-давніх часів відомі такі трансконтинентальні торгівельно-транспортні маршрути як «Шлях з варяг у греки», «Бурштиновий шлях», «Великий шовко­вий шлях» тощо. До речі, перший та третій з них перехрещува­лись на території України, утворюючи так званий «Великий транспортний хрест», що нині переживає період відродження). Становище змінилося з розвитком залізниць та засобів зв'язку (телефон, телеграф, радіо) наприкінці XIX — на початку XX сто­ліття, коли діяльність з міжнародної доставки товарів стала мож­ливою здійснювати на регулярній та контрольованій підставі. Поєднання цих науково-технічних досягнень у галузях транспор­ту і зв'язку із застосуванням високопродуктивного устаткування в промисловості призвело до першої «революції» в ланцюгах по­стачання коли ця діяльність набула масового, регулярного харак­теру на трансконтинентальному і міжконтинентальному рівнях. Друга «революція» в ланцюгах постачання, припала на останню третину XX ст. і саме вона сприяла виникненню логістики, яка у XXI ст. набула глобального мірила. Отже, дослідити міжнародні, глобальні аспекти логістики — важливе завдання в сучасних умовах економічної глобалізації.

Світовий ринок логістичних послуг, за результатами дослі­джень та розрахунків Смирнова І. Г., нині характеризується не тільки великими обсягами (12 % валового світового продукту) та динамікою (5 % зростання за рік), але й просторовою структу­рою, в якій перевага належить країнам Західної Європи (зокрема ЄС) — 27,5 %, Північної Америки (зокрема США) — 26,7 %, країнам Азійсько-Тихоокеанського регіону (зокрема Японії) — 19 %. Особливо значних успіхів у координації транспортно- логістичної стратегії досягли країни ЄС. Ця стратегія отримала назву Єврологістики і розглядається як інфраструктурна основа та важлива складова процесу євроінтеграції. Курс на створення єдиної транспортно-логістичної системи знайшов відображення в усіх основних документах ЄС, починаючи з Римського договору (1957 p.), але, як одна з базових стратегій євроінтеграції, Євроло- гістика отримала особливий розвиток наприкінці XX — на поча­тку XXI ст. Концептуальний базис Панєвропейської транспорт­но-логістичної інтеграції формувався поступово і представлений в табл. 2.2. Зокрема, концепція європейських транспортних осей (1983р.) передбачала створення осей швидкісних залізниць та осей внутрішніх водних шляхів. Перші включали 23 тис. км залі­зничних шляхів, з яких 10 тис км становили нові лінії для поїздів зі швидкістю руху до 250 км/год, а 13 тис. км — для нових ван­тажних поїздів зі швидкістю руху до 200 км/год. Нині швидкісні залізничні перевезення широко практикуються у «старих» краї­нах—членах ЄС, а у найближчому майбутньому планується їх здійснити і в нових країнах ЄС — Центральної Європи та Балтії. Найбільш відомою магістраллю швидкісних поїздів в ЄС є лінія «PBKAL-HST» (High Speed Train), що з'єднує міста Париж — Брюссель — Кельн — Амстердам — Лондон. Осі внутрішніх во­дних шляхів (або Trans European Inland Waterway Network, TEIWN) мають велике значення в ЄС, оскільки перевезення ними є дешевшими, безпечними, не забруднюють навколишнє середо­вище. Ці осі базуються в основному на каналах і ріках Бельгії, Німеччини, Франції, Голландії, Люксембургу. Програма модерні­зації передбачала розширення та поглиблення водних шляхів, оснащення їх новими шлюзами та греблями, модернізацію річко­вих портів та перетворення їх у транспортно-логістичні центри інтермодальних перевезень. До основних осей внутрішніх вод ЄС належать:

— Рейнська (з'єднує морські порти Голандії, Бельгії з промис­ловими центрами Німеччини, Східної Франції та Північної Швейцарії);

— Північно-Південна (її формують річки Маас та Шельда, Ро- на та Сона, які пов'язують Голандію, Бельгію та Францію);

—Східно-Західна (її основа — мережа внутрішніх вод Німеч­чини, що з'єднує німецькі морські порти Гамбург, Бремен на пів­ночі, порти Голандії, Бельгії на заході з річками Одра (Польща) та Ельба (кордон з Чехією);

— Південно-Східна (її основа — Дунай, який пов'язаний з Рейном через канал «Майн-Дунай»).

Концепція європейських інтермодальних транспортних мостів (1991 р.) знайшла реалізацію у схемі дев'яти європейських транспортних коридорів, до яких на Критський конференції (1994 р.) був доданий десятий коридор, а також була прийнята концепція Панєвропейських транспортних зон (Раn European Transport Areas, PETrA), до яких віднесені Чорноморська, Серед­земноморська, Адріатично-Іонічна, Баренцова євроарктична. Кон­цепція інтегральної транспортно-логістичної системи всієї Євро­пи (Wider Europe) знайшла втілення у програмному документі ЄС з розвитку транспортно-логістичної інфраструктури — Білій кни­зі з європейської транспортної політики (грудень 2001 року).

Сприяє вирішенню цих завдань Європейська асоціація логіс- тиків (ЄАЛ), утворена в 1984 р. та зареєстрована в Берні (Швей­царія). Вона об'єднує національні асоціації логістики з понад 20 країн Європи та має за мету сприяння в їхньому співробітниц­тві, зокрема обєднанні логістичних структур Європи в єдину сис­тему, що надає послуги, як промисловості так і торгівлі; складан­ня визначника Європейської логістичної сертифікації з метою уніфікації логістичних національних стандартів. Регулярно про­водяться міжнародні наукові конгреси, що організовані ЄАЛ. Зо­крема проблемам євро логістики були присвячені науково- практичні конференці, проведенні під патронатом Європейської комісії в м. Брюсселі в 1999 та 2003 рр. При цьому створення єдиної європейської логістичної мережі розглядається як частина глобальної логістичної стратегії, що представляє собою форму­вання стійких торговельно-економічних та транспортно-геогра­фічних зв'язків між країнами або групами країн на підставі між­народного поділу праці.

Таблиця 2.2

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ БАЗИС ЄВРОЛОГІСТИКИ

№ п/п

Назва концепції

Документальний вираз (впровадження)

Рік прийнят­тя документу

1

Концепція європейсь­ких транспортних осей

Декларація Комітету мініст­рів транспорту Європейської спільноти

1983

2

Концепція європейсь­ких інтермодальних транспортних мостів

Декларація І Загальноєвро­пейської конференції з транс­порту, м Прага (Чехія)

1991

3

Концепція Панєвропей- ських (Критських) транспортних коридорів

Декларація II Загально­європейської конференції з транспорту, о. Кріт (Греція)

1994

4

Концепція Панєвро- пейських транспорт­них зон

Декларація III Загальноєвро­пейської конференції з транс­порту, м. Гельсінкі (Фінлян­дія)

1997

5

Концепція транспорт- но-логістичної систе­ми «Wider Еигоре» («Ширша Європа»)

«Біла книга» ЄС — Європей­ська транспортна політика до 2010 року: час вирішувати

1 грудня 2001 року

У розробці Європейської транспортно-логістичної стратегії табл. 2.2 активну участь брала Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ), під егідою якої проводилися І, II та III Зага­льноєвропейські конференції з транспорту. ЄКМТ — міжурядова організація з розвитку транспорту у Європі, що була заснована в 1953 році у Брюсселі. Метою її створення була співпраця держав­них органів європейських країн, що відповідають за транспорт (переважно внутрішньоконтинентальний), зокрема у сфері форму­вання європейської транспортної системи міжнародного значення. Нині до складу Ради Конференції входять міністри транспорту 43 країн Європи, які мають повне членство (в тому числі Україна), 6 країн — асоційованих членів (Австралія, Нова Зеландія, Канада, Республіка Корея, США, Японія) та 1 країна — спостерігач, (Ма­рокко) (рис. 2.1). На даний час ЄКМТ має перед собою два голо­вних завдання. Перше — сприяти у створенні інтегрованої транс­портної системи всієї Європи, яка буде економічно та технічно ефективною, з найвищими показниками безпеки та екологічних стандартів, а також буде враховувати соціальні критерії. Друге — сприяти у створенні політичних та транспортних «мостів» між ЄС та іншими країнами Європи. Окрім Ради ЄКМТ має у своєму складі Комітет депутатів, до якого входять вищі чиновники мініс­терств транспорту країн—учасниць, які відповідають за підготов­ку матеріалів, пропозицій, резолюцій для розгляду Радою ЄКМТ та для урядів відповідних країн. Комітет депутатів має у своїй під­леглості робочі групи, кожна з яких має спеціальний мандат (про­блему). До складу ЄКМТ належить також Секретаріат, який адмі­ністративно підлягає (як і ЄКМТ) Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Генеральним секретарем ЄКМТ нині є Джек Шорт (Велика Британія). ЄКМТ регулярно пу­блікує результати статистичних аналізів з розвитку транспортної галузі та відповідних інвестицій (щоквартально та щорічно) в Єв­ропі, у т. ч. за окремими країнами. До півстолітнього ювілею ЄКМТ були видані збірка статей «50 років транспортної політики у Європі» збірка основних документів ЄКМТ (у т. ч. на CD-Rom), проведений науково-практичний семінар «Розвиток транспортної інфраструктури для всієї Європи» (Париж, 27—28 листопада 2003 року). Науково-дослідницька діяльність ЄКМТ реалізується в проведенні регулярних наукових симпозіумів (у т. ч. Загальноєв­ропейських конференцій з транспорту), семінарів та круглих сто­лів з проблем розвитку транспорту в Європі. Їхні висновки та про­позиції становлять основу для розробки рекомендацій з тран­спортних рішень для міністрів транспорту країн—учасниць.

До основних поточних проблем, що знаходяться нині на по­рядку денному ЄКМТ належать:

— розвиток і впровадження Панєвропейської транспортної політики;

— інтеграція країн Центральної та Східної Європи в Європей­ський транспортний ринок;

— спеціальні питання, що відносяться до розвитку залізнич­ного, автомобільного та внутрішньоговодного видів транспорту, а також комбінованого транспорту;

— екологічні проблеми розвитку транспорту;

— соціальна «вартість» транспорту;

— тенденції розвитку міжнародного транспорту та потреби інфраструктури;

— управління дорожнім рухом та проблеми безпеки на шляхах;

— інформаційні системи та нові комунікаційні технології на транспорті;

— збалансований розвиток транспорту в містах та забезпечен­ня транспортних потреб інвалідів.

На Загальноєвропейських транспортних конференціях в Празі, на о. Крит та у Гельсінкі концепція Єврологістики була розповсюджена на усю Європу та визначені її регіональні складники (рис. 2.1).

TEN (Trans European Network) — Транс'європейська транспо­ртна мережа на території ЄС та ЄАВТ

TINA (Transport Infrastructure Needs Assessment) — оцінка по­треб розвитку транспортної інфраструктури країн—кандидатів на вступ до ЄС першої черги (нині — нових членів ЄС)

TIRS (Transport Infrastructure Research Study in South-East Europe) — вивчення потреб розвитку транспортної інфраструкту­ри в країнах Південно-Східної Європи (тобто нинішніх кандида­тів на вступ до ЄС у 2007 році);

PEC (Pan European Corridor — 10 Панєвропейських транспо­ртних коридорів;

РЕТгА (Pan European Transport Area) — 4 Панєвропейські транспортні зони.

Наведемо коротку характеристику цих програм. Програма TEN була прийнята у 1991 р. та складається з 5 складових частин:

а) створення мережі швидкісних залізничних магістралей (табл. 2.3);

б) створення єдиної європейської мережі швидкісних автома­гістралей EUROVIA;

в) програма розвитку комбінованого транспорту до 2010 року PACT (передбачає виконання 65 проектів на 22 транспортних ма­ршрутах, 17 з яких стосується старих членів ЄС, решта — Швей­царії, Норвегії, Польщі, Чехії, Словенії: ці маршрути (залізничні, авто, водні) пронизують усю Європу, наприклад, Скандинавія — Бельгія — Австрія — Словенія; Велика Британія — Бельгія — Німеччина — Італія та інші);

г) спорудження 38 «європлатформ», тобто сучасних потужних логістичних центрів, здатних швидко переробити тисячі тон різ­номанітних вантажів (у тому числі у Неаполі, Ліворно, Турині — в Італії; Марселі, Бордо, Страсбурзі — у Франції; Гамбурзі, Бре­мені — в Німеччині; Манчестері, Глазго — у Великій Британії; Барселоні, Мадриді, Севільї, Бургосі — в Іспанії та ін.);

д) реалізацію регіональних проектів LOCEU та ТЕБГМ[1].

Програма TINA прийнята у 1995 році і передбачає, по-перше, участь країн—учасниць у спорудженні Пан'європейських (Крит­ських) транспортних коридорів; по-друге, створення мережі єв- ротерміналів (за типом «європлатформ») в цих країнах. Так, єв- ротермінали нині активно будуються в Польщі (біля Варшави, Катовіце, Вроцлава тощо), в Чехії (де вони називаються «відкриті логістичні центри» і створюються біля Праги, Брно, Градец- Кралове, Пардубіце, Злину, Ліберця; в Литві — (евротермінал — в Каунасі, логістичний центр — в Клайпеді) тощо.

Таблиця 2.3

ШВИДКІСНІ ЗАЛІЗНИЧНІ ЛІНІЇ, ЩО БУДУЮТЬСЯ В ЄС

Залізнична лінія

Країна

Довжина, км

Брюссель — Льєж

Бельгія

62

Льєж — німецький кордон

Бельгія

33

Антверпен-кордон з Данією

Нідерланди

38

Кельн-Франфуркт

Німеччина

219

Нюрнберг- Інгольштадт

Німеччина

88

Мадрид — Барселона

Іспанія

600

Барселона — французький кордон

Іспанія

145

Мадрид — Вальядолід

Іспанія

194

Кордова — Малага

Іспанія

155

Перпіньян — іспанський кордон

Франція

25

Мілан — Болонья

Італія

196

Мілан — Турін

Італія

143

Верона — Венеція

Італія

24

Рим — Неаполь

Італія

220

Флоренція — Болонья

Італія

77

Амстердам/Шіпхол — бельгійський кордон

Нідерланди

120

Ніланд-Умео

Швеція

190

Програма TIRS (рік прийняття — 1999) орієнтована на розвиток транспортно-логістичної інфраструктури країн Південно-Східної Європи — (Болгарії, Румунії, Хорватії, Македонії, можливо Туреч­чини). За цією програмою також передбачається розвиток відповід­них Пан'європейських коридорів та спорудження євротерміналів (біля Софії, Варни, Бухареста, Констанци, Загреба, Рієки тощо).

Згідно з програмою РЕС (ПЄК) визначено 10 «критських коридо­рів» (табл. 2.4), а також трансконтинентальні транспортні коридо­ри — Євро-Азійський транспортний коридор (TRACEKA), «Балти­ка-Чорне море», «Європа-Азія» та Чорноморське транспортне кільце (ЧТК). Програма створення Пан'європейських транспортних зон (PETrA) включила чотири проекти: Чорноморської, Середземномор­ської, Адріатично-Іонічної та Баренцевої євроарктичної зон. При цьому Чорноморській транспортній зоні (або Black Sea PETrA, в якій знаходиться Україна, відводиться особлива роль в системі Єврологі- стики, як важливій зв'язуючій ланці: по-перше, між самими чорно­морськими країнами (через ЧТК); по-друге, через ЄС та країнами Східної Європи (через систему ПЄК); по-третє, між країнами.

Середземномор'я та Кавказу (через ТКТК «TRACECA»); по- четверте, між Європою та Азією (через ТКТК «Європа-Азія» та «TRACECA»).

Курс на розвиток євроазійських транспортних коридорів (ЕАL-Еurо-Аsian Links), прийнятий на III Загальноєвропейській транспортній конференції у Гельсінкі був підтриманий на Азій­ській транспортній конференції в японському місті Ніїгата (2002 рік), де прийнята концепція створення 9 мультимодальних транс­портних коридорів у Центральній та Східній Азії. Така увага до розвитку EAL не є випадковою і пояснюється тим, що нині цим напрямом проходять величезні обсяги міжнародної торгівлі (400 млрд дол. в рік), причому за прогнозами експертів вони збіль­шаться на 40 % до 2010 року. Активізація участі України в про­цесах Єврологістики, повинна, бути спрямована на те, щоб знач­на частина цього транзитного потоку товарів пройшла через транспортну систему нашої країни, що може принести додатково до бюджету України 7 млрд дол. (7 % ВВП).

І.Смирновим запропонована регіональна «формула» Єврологі­стики, що має такий вигляд:

PEN = (TEN + TINA) + TIRS + PEC + PETrA,

де PEN ~ Pan European Network, Загальноєвропейська транспортно- логістична мережа, а також просторова «формула» Євро-Азійської транспортно-логістичної системи (EATN), що формується:

EATN = PEN + ТСТС,

В проектах Єврологістики, як і в діяльності ЄКМТ, важливе місце відводиться Україні в силу її надзвичайно вигідного тран­зитного положення. Це підтверджує найбільш високий серед країн Європи транзитний рейтинг (3,75 балів — розрахунки бри­танського інституту Rendell). Визначаються наступні, напрямки участі України у Європейській транспортно-логістичній інтегра­ції (рис. 2.2):

 

PEN

Регіональні складники

 

 

 

 

 

 

 

Т

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

і

і

і

1

 

і

і

1

і

1

 

II TEN |

TINA

III

TIRS

РЕС

| РЕТгА |

1 1 1 1

1 II 1

11 1

1 1 1 1

Залізнич­ні швид­кісні магі­стралі

Європейсь­ка автома- гістральна

система EUROVIA

Євро- тер- мінали

Регіона­льні про­грами єврологі- стики

Євроте- рмінали

PEC

Євро- термі- нали

10**

Чорно­мор­ська

Серед-

зем- номор- ська

Адріа- тично- Іонічна

Баренце- ва Євро- аркгична

 

Г Е О

Країни Західної Європи (ста] члени ЄС+ ЄАВТ)

П Р

.р Е К.,Ц І Я

Країни централь­ної та Східної Європи

Країни ба­сейну Чо­рного мо­ря (у т. ч. Україна

Країни басейну Серед­земного моря

Країни ба­сейну Адрі- атичного та Іонічного морів

Норве­гія — Росія

Країни басей­ну Балтійсь­кого моря

17

LOCEU

Шість окраїнних країн — «старих» членів ЄС

 

Рис. 2.2. Регіональна структура Панєвропейської транспортно-логістичної системи

 

1) Панєвропейські транспортні коридори ПЕК (РЕС — англ.);

2) Трансконтинентальні транспортні коридори (ТКТК) — ТСТС (англ.);

3) Паневропейські транспортні зони (РЕТгА);

4) Міжнародні логістичні термінали (або центри) (MOT) ILT (англ.).

Отже, можна запропонувати «формулу» участі України в Єв­ропейській транспортно-логістичній інтеграції:

PENUA = РЕС + ТСТС + Black Sea PETrA + ILT

Розшифровка її така: через територію України проходять чотири ПЄК (№2 №> 3, 5, 7, 9); чотири ТКТК (ЕАТК «ТЯАСЕКА», «Європа- Азія», «Балтика-Чорне море», Чорноморське транспортне кільце); Україна входить до Чорноморської Пан'європейської транспортної зони (Black Sea PETrA), що виділена як пріоритетна у ЄС. На інтег­рацію України в Європейську транспортно-логістичну систему, ви­значену як стратегічний напрямок розвитку держави, орієнтують такі державні документи, як «Програма створення і функціонування наці­ональної мережі МТК в Україні» (1998р.), «Комплексна програма утвердження України як транзитної держави у 2001—2010 роках» (2001 р.), «Концепція розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період і до 2020 poky» (2001 р.) та «План дій Україна — Європейський Союз. Політика сусудства» (2005 р.), а також «Програма формування мережі логістичних центрів в системі міжнародних транспортних коридорів України», що нині розробляється. Згідно з цими документами визначена мета створення мережі ПЄК та ТКТК в Україні, яка передбачає розробку територіа­льної схеми ПЄК та ТКТК в Україні та пропозиції щодо мережі логі­стичних центрів (ЛЦ) в системі міжнародних транспортних коридо­рів України. Наявні схеми пропонують створення 45 ЛЦ, але оскільки одразу всі центри спорудити неможливо через великі потре­би на це коштів та часу (так, для спорудження ЛЦ «Ковель» за проек­том необхідно 50 млн дол.; ЛЦ «Рава-Руська» — 40,5 млн дол.), то І. Смирновим запропонований і обґрунтований «список» першої черги ЛЦ в Україні — у 8 містах (або швидше біля них) — Києві, Ковелі, Львові, Одесї/Іллічівську, Донецьку, Сімферополі, Харкові, Рені (рис. 2.3). Раціональність такої пропозиції підтверджується, наприклад, проектом логістичного вузла «Явір-центр» біля Львова, розробленого ТОВ фірма «Каменяр». Зрозуміло, що в міру можливостей ЛЦ необ­хідно споруджувати і в інших, раніше згаданих пунктах. При здійс­ненні проектів Єврологістики.Україні, в першу чергу, слід розвивати співробітництво з Польщею, Литвою, Туреччиною, Росією, Китаєм та іншими країнами.

 

Таблиця 2.4

ХАРАКТЕРИСТИКА ПАН'ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТРАНСПОРТНИХ КОРИДОРІВ (ПЄК)

ПЄК

Основна траса

Відгалуження

Склад

Довжина

1

Гельсінкі — Таллінн — Рига — Каунас — Варшава

А. Рига — Калінінг- рад — Гданськ

Залізниці, авто­шляхи

540 км 445 км

2

Берлін — Познань — Варшава — Брест — Мінськ — Смоленськ — Москва — Нижній Новгород

Залізниці, авто­шляхи

Загальна 1830

3

Берлін/ Дрезден — Вроцлав — Катовіце — Краків — Львів — Київ

А. Берлін — Котт- бус — Форст / Оль- шина — Легніца

Залізниці, авто­шляхи

1650 км 1700 км

4

Берлін — Дрезден/Нюрнберг — Прага — Брно — Відень — Братислава — Буда­пешт — Арад — Бухарест — Констан­ца/Крайова — Софія — Пловдів — Салоніки /Стамбул

 

Залізниці, авто­шляхи

Загальна 3528 км

5

Венеція — Трієст/Копер — Любляна — Ма- рібор — Будапешт — Ужгород — Львів — Київ

А. Братислава — Жиліна — Коши­це — Ужгород Б. Плоче — Сараєво — Осієк — Будапешт

Залізниці, авто­шляхи

Загальна 1600 км

6

Гданськ — Торунь — Познань — Гру- дзьондз / Варшава — Катовіце — Жиліна

А. Катовіце — Ост- рава — (вихід на ЄТК № 4)

Залізниці, авто­шляхи, комбіно­ваний транспорт

Загальна 1800 км

7

Дунайський водний, проходить від Німеч­чини до Чорного моря, з'єднується з Північ­ним морем через Рейн і Майн. Проходить через країни: Австрія, Словаччина, Угорщи­на, Хорватія, Сербія, Болгарія, Молдова, Україна, Румунія

 

Водний, комбі­нований транс­порт

Загальна 1600 км

8

Дуррес— Тірана— Скоп'є/Б ітола— Со­фія — Димитровград — Бургас — Варна

 

Залізниці, авто­шляхи, морський порт Дуррес, комбінований транспорт у Бі- толі (Македонія)

Загальна 1300 км

9

Гельсінкі — Виборг — Санкт-Петербург — Москва/Псков — Київ — Любашівка — Кишинів — Бухарест — Димитровград — Александруполіс

А. Любашівка — Одеса Б. Київ — Мінськ — Віль­нюс — Каунас — Клайпеда/ Калінінград

Залізниці, авто­шляхи

Загальна 6500 км

10

Зальцбург — Любляна — Загреб — Бел­град — Ніш — Скоп'є — Велес -Салоніки

А. Грац — Марі- бор — Загреб Б. Бу­дапешт — Нові Сад - Белград В. Ніш — Софія (сполучається з ЄТК № 4 і йде до Стамбулу) Г. Ве­лес — Бітола — Флоріна

Залізниці, авто­шляхи

Загальна 2360 км

 

Напрямки інтеграції України в Панєвропейську транспортно-логістичну систему

 

1. Пан "європейські транспортні коридори (ПЄК)

2. Трансконтинентальні транспортні коридори (ТКТК)

3. Пан "європейські транспортні зони (PETrA)

4. Міжнародні логістичні термінали (центри) (МЛТ)

 

ЙЕГ Н і И К

и й

Н а У В

ь а

03

CxJ

<D

д її о Я

fS

о

Is ft

» с

й = Н я

V Он

Н ^

< О

w

<~>

S н

03

В! » 'Я

й

а

(И й

 

І черга МЛТ (8)

(Київ, Ковель, Львів, Одеса/Іллічівськ, Донецьк, Харків, Рені)

Рис. 2.3. Напрямки інтеграції України в Панєвропеську транспортно-логістичну систем

Ковель, Рава-Руська, Мостиська, Чоп, Харків, Луганськ, Донецьк, Чернігів

Київ, Житомир, Вінниця, Полтава, Суми, Дніпропетровськ, Кіровоград, Черкаси, Сімферополь, Мелітополь, Одеса, Хмельницький, Тернопіль, Львів, Івано-Франківськ

Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, Білгород-Дністровський, Одеса, Південний, Миколаїв, Жовтневий, Херсон, Скадовськ, Євпаторія, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Бердянськ, Маріуполь, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ

Отже, концепція «Wider Europe» — «Широкої Європи», тобто розширення Єдиного європейського простору на схід, включаю­чи насамперед Україну, передбачає в якості невід'ємної частини Єврологістику, тобто створення єдиної Європейської транспорт- но-логістичної системи, яка через мережу міжнародних транспо­ртних коридорів та логістичних центрів буде пов' язана з транс- портно-логістичними системами Азії та інших континентів і частин світу, що нині формуються. Україна в силу свого надзви­чайно (а можливо і унікально) вигідного транзитного положення та розвинутої транспортно-логістичної інфраструктури повинна зайняти в цій системі чільне місце.