2.2.2. Єврологістика України

Однією з важливих складових та підстав процесів ев- роінтеграції є єврологістика, тобто створення єдиної сучасної транспортно-логістичної інфраструктури країн—учасників Євро­пейського союзу. З недавнім розширенням ЄС до 27 членів це за­вдання отримало новий значно ширший географічний формат. З іншого боку транспортно-логістичні проекти Євросоюзу піді­йшли безпосередньо до українського кордону, в багатьох з них Україна вже нині бере активну участь.

Наукові джерела та публікації з даної тематики все ще нечис­ленні, хоча останнім часом їх кількість збільшується і ця тема стає, як кажуть, «на слуху». Розгляд проблем активізації участі України в єврологістичних процесах, започаткований в моногра­фії та статтях Смирнова І. Г. Корисні в цьому контексті праці Ба- каєва О. О., Новікової А. В. Все більше публікацій на цю тему з' являється в українських логістичних та транспортних журна­лах. Також слід зазначити значний внесок польських логістиків.

Із розширенням ЄС 1 травня 2004 р. та 1 січня 2007 р. фактич­но закінчилася геополітична дія рішень Пан' європейських транс­портних конференцій, якими були визначені завдання з розвитку транспортних зв'язків ЄС із країнами-кандидатами на вступ і країнами-сусідами. До 2020 р. очікується зростання обсягу внут- рішньорегіонального вантажообороту більше ніж на 100 %. Після розширення ЄС 2/3 існуючих пан' європейських транспортних коридорів стали частиною мережі TEN-T. Виникла необхідність перегляду існуючої мережі МТК та визначення найбільш пріори­тетних проектів із метою координації та концентрації фінансових ресурсів ЄС, а також розробки нової транспортної стратегії роз­ширеного Євросоюзу. Важливими аргументами цього є зростання кількості «вузьких місць» (ділянок із недостатньою пропускною спроможністю, низькою якістю транспортно-логістичної інфра­структури), недостатнє забезпечення взаємодії різних видів транспорту та розширення ЄС. Нові пріоритетні маршрути бу­дуть продовжувати основні трансєвропейські осі TEN-T до сусі­дніх країн. При цьому враховуються потреби міжнародної торгі­влі та обсяги перевезень, що зросли, посиливши роль тран­спортних коридорів і зон як важливих транзитних і торговельних маршрутів для переміщення вантажів і пасажирів.

Для завершення і модернізації транс'європейської мережі в розширеному ЄС необхідні інвестиції в розмірі 600 млрд євро [2]. Враховуючи обсяг необхідних інвестицій, важливим є визначен­ня найбільш пріоритетних проектів, які сприяють міжнародним обмінам в умовах єдиного ринку та розвитку інтермодальності. З метою запобігання визначенню великої кількості незначних проектів без істотного впливу на загальний стан транспортно- логістичної інфраструктури, вартість кожного інфраструктурного проекту має перевищувати 0,15 % від ВНП країни, але не пови­нна бути більшою від 500 млн євро для кожного проекту. Запла­новано завершити до 2010 р. 5 із 14 проектів, визначених у 1994р., та розпочати реалізацію 22 нових, які розраховані на пе­ріод до 2020 р. Обсяг їх фінансування складає 225 млрд євро до 2020 p., з яких 140 млрд евро призначається на період 2007— 2013 pp. Очікуваний внесок приватного сектору оцінюється в 20 %, решта фінансування припадає на національні бюджети і бюджет ЄС.

Із метою визначення пріоритетних проектів подальшого роз­витку панєвропейської ТЛС до 2020 р. та вдосконалення сполу­чення між ЄС і сусідніми країнами на підставі пропозицій кра­їн—членів і країн—кандидатів на вступ, у 2004 р. було створено Групу високого рівня з питань транс'європейських транспортних мереж у складі представників 25 країн—членів ЄС, 28 країн—су­сідів і ряду банків. Основною метою Групи стало визначення об­меженої кількості пріоритетних проектів, розміщених на основ­них коридорах, які візьмуть на себе великі обсяги перевезень між країнами розширеного ЄС і сприятимуть посиленню зв'язків ЄС із сусідніми країнами, розвитку міжнародної торгівлі, враховува­тимуть екологічні потреби. Результатом роботи групи з жовтня 2004 р. по листопад 2005 р. стала доповідь «Транспортні мережі для світу та розвитку. Продовження головних Трансєвропейських транспортних осей в сусідні країни та регіони