2.3.2. Митні режими : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

2.3.2. Митні режими

Найбільш узагальнена змістовна характеристика мит­них режимів наводиться в Митному кодексі України, а їхня більш детальна регламентація проведена в спеціальних положен­нях та інших нормативних актах, затверджених Урядом України та ДМСУ. Дамо коротку характеристику митних режимів як фо­рми організації потоків митної переробки вантажів (рис. 2.4).

1. Імпорт — митний режим, відповідно до якого товари заво­зяться на митну територію України для вільного обігу без обмежен­ня терміну їхнього перебування на цій території і можуть викорис­товуватися без будь-яких митних обмежень. Цей митний режим характеризується, насамперед, загальним, без жодних виключень чи обмежень, порядком застосування митних заходів і методів регулю­вання. Як правило, цей митний режим виступає як самостійна та за­вершуюча комерційна операція. Товари, що завозяться в країну та підлягають цьому режиму, залишаються на території України без зобов' язань щодо їх вивозу. При цьому іноземні товари, випущені у вільний обіг на митній території України, розглядаються як україн­ські товари. У той же час існує низка особливостей застосування цього митного режиму. Так, за деяких зовнішньоекономічних схем (наприклад, безоплатне надання товарів українським особам в разі гуманітарної та технічної допомоги) має місце режим імпорту зі зві­льненням від сплати визначених видів платежів. Разом з тим, у ви­падку дарунку товарів українській особі звільнення від сплати мит­них платежів не передбачене.

2. Реімпорт — митний режим, за якого українські товари, ви­везені з митної території України згідно з Митним кодексом екс­порту, завозяться назад у встановлені законодавством строки без сплати митних зборів та застосування до товарів заходів еконо­мічної політики. Для поміщення товарів під митний режим реім­порту вони повинні одночасно відповідати таким вимогам:

а) виходити з митної території України;

б) завозитися на митну територію України не пізніше ніж че­рез 1 рік після їхнього вивозу (експорту) за межі України;

в) не використовуватися за межами України з метою одер­жання прибутку;

г) знаходитися в тому самому стані, в якому були на момент ви­возу, за винятком природного зносу або зменшення за нормальних умов транспортування і зберігання. Зазначені товари можуть також піддаватися операціям із забезпечення їх збереженості, дрібного ре­монту, упорядкування за умови, що їх вартість, обумовлена на мо­мент вивозу, не збільшилася в результаті таких операцій. При реім­порті товарів декларант сплачує митному органу суму ПДВ, що були повернені в зв'язку з експортом, а також акцизи за ставками, які діяли на момент вивозу товарів. Поміщення товарів під розгля­нутий режим звичайно застосовується при зворотному ввезенні то­варів, що знаходилися на консервації за кордоном.

3. Експорт — митний режим, за якого товари вивозяться за межі митної території України без зобов' язання про їх ввезення на цю територію. Експорт товарів передбачає такі вимоги, як сплата митних платежів, дотримання заходів економічної політики, вивіз товарів за межі митної території в такому ж стані, в якому він був на день заповнення вантажної митної декларації (окрім змін вна­слідок зносу або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання). За режиму експорту товари звільняються від податків або сплачені суми податків підлягають поверненню відповідно до податкового законодавства України. Як правило, режим експорту застосовується при виконанні контрактів з поставок вітчизняної продукції за кордон. Експорт стимулює надходження валюти в країну, розвиток конкурентноздатних виробництв.

4. Реекспорт — митний режим, за якого іноземні товари виво­зяться з території України без сплати або з поверненням митних зборів та податків та без застосування заходів економічної полі­тики. У митній практиці розрізняють два види реекспорту:

1) задекларований реекспорт, коли товари за їх первинного ввезення на українську територію заявляються як при значенні виключно до реекспорту (в цьому випадку митні платежі не сплачуються, а фактичне ввезення має бути здійснене не пізніше 6 міс. від його задекларованої дати);

2) фактичний реекспорт, коли товари, які поміщені під будь- який інший режим, але зберегли статус іноземних, вивозяться за межі митної території не пізніше 1 року від задекларованої дати завезення (в цьому випадку повертаються митні збори і податки, що були сплаченні при ввезенні товарів). В Україні реекспорт до­зволяється з дозволу митного органу, що надається в порядку, визначеному ДМСУ. При цьому митне оформлення іноземних товарів, що вивозяться з митної території України за режимом реекспорту, здійснюється тільки з дозволу ДМСУ і тільки за умови сплати мита та податків з внесенням належних коштів на депозит митниці, в якій буде здійснюватися митне оформлення товарів. Відповідно митний орган повинен мати дозвіл уповно­важеного Кабінетом Міністрів України органу або органу, вста­новленого міжнародним договором України, укладеним, за вста­новленим законом порядком, на реекспорт товарів.

5. Транзит — митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони дії одного митного органу без будь-якого використання таких товарів на митній території України. Даний режим забезпечує ефективне використання транзитного потенціалу країни, завантаження її транспортних артерій, формування внутрішньої доданої вартості за рахунок міжнародних перевезень товарів. Звільнення перевіз­ників від сплати мита і податків при його здійсненні стимулює розвиток транспорту та його інфраструктури. З метою обліку пе­реміщуваних по країні вантажів на транзит товарів необхідно ма­ти дозвіл митного органу (звичайно, це митний орган відправ­лення товару). В окремих випадках (автотранзит підакцизних товарів) дозвіл видається тільки після внесення належних коштів на депозит митного органу або пред'явлення банківської гарантії. Існують такі умови поміщення товарів під митний режим транзиту:

а) товар має залишатися в незмінному стані (крім змін через природний знос або зменшення за нормальних умов транспорту­вання та зберігання);

б) не використовуватися з іншою метою, крім транзиту;

в) не бути товаром, забороненим до переміщення через тери­торію України.

Якщо в митних органів є сумніви щодо здатності перевізника (або транспортного засобу) нормально доставити товар, митний орган має право вимагати належного устаткування транспортно­го засобу, або застосувати митний супровід чи перевезення мит­ним перевізником, а також забезпечення сплати мита та податків внесенням належних коштів на депозит митного органу відправ­лення. Тільки за таких умов митний орган має право допустити поміщення товарів під митний режим транзиту. При цьому від­повідальність за дотримання митних правил, усі виникаючі ви­трати несе перевізник товарів.

6. Тимчасовий ввіз (вивіз) — митний режим, за якого товари можуть за возитися на (або вивозитися з) митну територію України з обов' язковим їх поверненням у незмінному стані, крім природного зносу й зменшення за нормальних умов транспортування й збері­гання. За такого режиму допускається повне або часткове звільнен­ня від митних платежів та не передбачається застосування заходів економічної політики. Також тимчасовий ввіз/вивіз звичайно засто­совують під час ввозу/вивозу виставочних експонатів, рекламних матеріалів, багатообігової тари, транспорту, що здійснює міжнарод­ні перевезення, устаткування до науково-дослідних або навчальних цілей, якщо їхнє використання має разовий характер і немає сенсу поміщати їх під режим випуску для вільного обігу. ДМСУ встанов­лює перелік категорій товарів, поміщення яких під вищезазначений режим не допускається. Це:

а) витратні матеріали та зразки;

б) харчові продукти, напої (включаючи алкогольні) тютюнові вироби, за винятком випадків тимчасового ввозу (вивозу) з рек­ламною або демонстраційною метою в одиничних екземплярах;

в) товари з квотами, призначені до вивозу;

г) промислові відходи. Терміни перебування товарів під таким режимом установлюються ДМСУ. В день закінчення встановле­них термінів неповернені тимчасово завезені (вивезені) товари повинні бути заявлені до іншого митного режиму або поміщені на склади тимчасового зберігання, засновані митними органами.

7. Митний склад — митний режим, за якого ввезені товари зберігаються під митним контролем без сплати митних податків і зборів і без застосування до них заходів економічної політики в період зберігання, а товари, призначені для вивозу згідно з мит­ним режимом експорту, зберігаються під митним контролем піс­ля митного оформлення митними органами до фактичного їх ви­везення за межі митної території України. Під режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком заборо­нених до ввозу на митну територію України. Логістичні операції, що можна проводити з товарами, які знаходяться під зазначеним режимом, поділяють на (рис. 2.5):

а) призначені для забезпечення збереженості товарів (подріб­нення партій, формування відправок, сортування, пакування, пе­репакування, маркування, навантаження, розвантаження, перева­нтаження, доукомплектування та приведення до робочого стану, переміщення товарів в межах складу, розміщення та монтування товарів на демонстраційних стендах (у разі виставок), здійснення передпродажної підготовки, підготовки товарів до роздрібного продажу з покращенням їх зовнішнього вигляду тощо);

б) призначені для підготовки товарів до транспортування та про­дажу (чистка, провітрювання, сушка, охолодження, заморожування, нагрівання, поміщення в захисну упаковку, фарбування з метою за­хисту від іржавіння, введення забезпечувальних присадок, нанесен­ня антикорозійного покриття перед транспортуванням) — ці заходи уможливлюють тривале зберігання товарів на складі без втрати яко­сті товарів, навіть, з покращенням деяких характеристик.

Забезпечення зберігання товарів здійснюється шляхом вико­ристання спеціально виділеного і обладнаного приміщення — митного складу. Митний склад поділяється на типи за ступенем відкритості та складом засновників. За першою ознакою митні склади бувають відкриті та закриті. Відкриті можуть використо­вуватися будь-якими особами, закриті — чітко обмеженим колом осіб. За другою ознакою, — складом засновників, — виділяють склади, засновані митними органами, та склади, засновані украї­нськими особами. Склади, засновані митними органами, є від­критими в усіх випадках. Склади засновані українськими особа­ми, можуть належати як до відкритого, так і закритого типу. В останньому випадку для відкриття складу його власникові не­обхідно одержати в митному органі відповідну ліцензію, яка ви­дається тільки за виконання низки умов щодо площі та устатку­вання складу, оплати зборів. Митний склад використовується винятково до зберігання товарів, поміщених під режим митного складу. Після закінчення встановлених термінів зберігання товар має бути заявлений і поміщений під інший митний режим.

 

 

8. Спеціальна митна зона — митний режим, за якого до то­варів, завезених до вільних (спеціальних) економічних зон через межі митної території України, а також до товарів, що вивозяться з території цих зон за межі митної території України, не застосо­вуються методи тарифного і нетарифного регулювання, якщо ін­ше не передбачене законом. У документах ООН нараховується понад 30 різних найменувань ВЕЗ (у т. ч. вільні митні зони в по­ртах — порто-франко, вільні від митного обкладання склади, ві­льні транзитні території тощо), а всього ВЕЗ у світі налічується біля 2000. У міжнародно-правовій практиці широко використову­ється визначення ВЕЗ, що міститься в додатку ХІІІ до Конвенції про гармонізацію та спрощення митних процедур 1973 р. (Кіото): «Під вільною зоною слід розуміти частину території однієї дер­жави, на якій звезені товари звичайно розглядаються як товари, що знаходяться поза межами митної території стосовно права ім­порту і відповідних податків, і не піддаються звичайному митно­му контролю».

Товари можуть знаходитися на території спеціальної митної зони (СМЗ) без обмеження термінів. У такій зоні допускається будь-яка виробнича і комерційна діяльність, крім роздрібної тор­гівлі і діяльності, забороненої законодавством України. Території СМЗ розглядаються як такі, що знаходяться поза митною терито­рією України, а периметр СМЗ визнається її митним кордоном. При завезенні іноземних та вітчизняних товарів до СМЗ не пе­редбачене стягуванням мита і податків та застосування заходів економічної політики. При вивезенні товарів з СМЗ на іншу час­тину митної території країни, а також за межі митної території України, передбачене стягнення мита та податків, а також засто­сування заходів економічної політики залежно від країни похо­дження товару.

В Україні до 1.04.2005 р. було створено 12 спеціальних еко­номічних зон (СЕЗ) та 9 територій пріоритетного розвитку (ТПР). 1.04.2005 р. рішенням Уряду України всі пільги, включаючи ми­тні, надані раніше СЕЗ та ТПР було скасовано, отже спеціальні митні зони фактично припинили своє існування.

9. Магазин безмитної торгівлі — митний режим, за якого товари реалізуються під митним контролем на митній терито­рії України (в аеропортах, портах, відкритих для міжнародного сполучення, та інших місцях, визначеними митними органами України) без сплати мита та податків та застосування до това­рів заходів економічної політики. До умов поміщення товарів під даний митний режим зараховують іхній продаж тільки фі­зичним особам, які від'їзжають за межі митної території України. Магазини безмитної торгівлі можуть засновуватися лише українськими особами, що одержали ліцензію ДМСУ на відкриття такого магазину. Місце розташування магазину без­митної торгівлі та його облаштованість мають відповідати жо­рстким вимогам. ДМСУ встановлює перелік товарів, поміщен­ня яких під зазначений режим є неприпустиме. До них від­носяться:

а) товари, заборонені до ввозу та реалізації на території України;

б) товари, що підлягають контролю інших державних орга­нів — за відсутності їхніх дозволів;

в) великовагові (вагою понад 20 кг) товари;

г) громіздкі (за сумою розмірів — довжини, ширини, висо­ти — понад 200 см).

Продавати товари в таких магазинах дозволено тільки в роздріб. Продаж здійснюється за готівку (як правило ВКВ) або за кредитними картками фізичних осіб, що від'їзжають за кордон.

Економічна доцільність даного митного режиму полягає в можливості одержання валютного прибутку фактично за рахунок імпортного товару та зовнішнього споживача. Значне зниження собівартості товару за рахунок фактичної відсутності митних ви­трат збільшує товарообіг магазину, створює сприятливі умови для розвитку інфраструктури аеропортів, портів тощо. Обмеже­ність застосування даного режиму диктується рівнем розвитку міжнародних пасажирських перевезень.

10. Переробка товарів на митній території — митний ре­жим, за якого завезені на митну територію України іноземні то­вари використовуються у встановленому законодавством поряд­ку для переробки без застосування заходів економічної політики та з поверненням сум митних зборів та податків за умови виве­зення продуктів переробки за межі митної території України від­повідно до митного режиму експорту.

11. Переробка товарів поза митною територією — мит­ний режим, за якого українські товари вивозяться без засто­сування до них заходів економічної політики та використо­вуються поза митною територією України з метою їх переробки та наступного випуску продуктів переробки у ві­льний обіг на митній території України з повним або частко­вим звільненням від митних платежів, а також без застосу­вання заходів економічної політики.

Для двох останніх наведених митних режимів передбачається виконання наступних операцій:

а) виготовлення товарів, включаючи монтаж, збирання, допа- сування до інших товарів;

б) власне переробка і обробка товарів;

в) ремонт товарів, включаючи їхнє відновлення й упорядку­вання;

г) використання деяких товарів, що сприяють виробництву продуктів переробки або полегшують його, навіть, якщо ці това­ри повністю або частково споживаються в процесі переробки.

Митні органи можуть встановити обов'язкову кількість вихо­ду продуктів переробки товарів, термін здійснення процесу пере­робки в кожному конкретному випадку. Переробка товару здійс­нюється лише з дозволу ДМСУ. Такий дозвіл видається тільки українській юридичній особі при виконанні низки умов, зокрема це можливість чіткої ідентифікації ввезених і товарів, що вво­зяться, в продуктах переробки.

При поміщенні товарів під режим переробки на митній тери­торії додана вартість створюється за рахунок упровадження нові­тніх технологій переробки, тому що конкурентноздатний експорт можливий лише за їхньої наявності. Створення обробних ком­плексів підвищує якість і рівень виробництва в країні—виробни- ку — Україні. Отже митний режим переробки на митній терито­рії дозволяє підвищити конкурентноздатність вітчизняних вироб­ництв і значно скорочує обсяг обігових коштів підприємства і за­явника режиму за рахунок відсутності обов' язкової умови сплати мита та податків.

Економічна основа використання митного режиму переробки поза митною територією полягає в доцільності виконати за кор­доном такі операції з переробки товарів, які неможливо із зада­ною ефективністю здійснити всередині країни. Застосування іно­земної доданої вартості і стимулювання вітчизняних сировинних галузей у сполученні з використанням продуктів переробки на товарному ринку України за умови мінімізації митних витрат, збільшує конкурентноздатність товарів, а залучення вітчизняних складових структури витрат на їх виробництво підвищує ефекти­вність останнього.

12. Знищення або руйнування (приведення в непридатний до використання стан) — митний режим, за якого іноземні товари знищуються під митним контролем, включаючи приведення їх до стану, непридатного до використання, без сплати мита та митних зборів, а також без застосування до товарів заходів економічної політики. Режим знищення товарів регулюється окремим розді­лом Митного кодексу України. Не допускається поміщення під цей митний режим товарів і транспортних засобів, які:

а) заборонені до ввозу;

б) є предметом застави;

в) на які накладений арешт;

г) вилучені у справах з контрабанди порушення митних пра­вил тощо;

д) задіяні в судових рішеннях про конфіскацію предметів ху­дожнього, історичного та археологічного надбання України та іноземних країн, видів тварин і рослин, що знаходяться під загро­зою знищення та їхніх частин.

Митний орган не дає дозволу про поміщення товарів і транс­портних засобів під митний режим знищення, якщо таке знищен­ня може заподіяти шкоду навколишньому природному середо­вищу, спричинити втрати для держави, а також коли митний орган не має можливості здійснення контролю за фактичним зниженням товарів і транспортних засобів. Застосування режиму знищення допускається, якщо в результаті використання обрано­го способу руйнування товарів і транспортних засобів вони по­вністю втрачають свої первісні споживчі властивості та вартість. Знищення проводиться шляхом термічного, хімічного та іншого впливу з дотриманням вимог законодавства України про охорону навколишнього середовища.

13. Відмова від товару на користь держави — митний ре­жим, за яким власник відмовляється від товарів, що знаходяться під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. За такого режиму на товари не нараховується і не стягуються подат­ки і збори, а також не застосовуються заходи економічної політи­ки. Цей режим використовується тільки з дозволу начальника структурного підрозділу митного органу за умови, що:

а) відмова від товару або транспортних засобів не спричинить для держави жодних витрат;

б) товар ліквідний, тобто його вартість цілком окупить усі ви­трати митного органу з його реалізації.

При цьому мають бути всі дозволи органів державного контро­лю щодо товарів і транспортних засобів, що підлягають такому кон­тролю. Не допускається поміщення під зазначений режим товарів:

а) заборонених до ввезення в Україну; б) поміщених раніше під режим імпорту або реімпорту;

в) озброєння, боєприпасів, урану, шифрувальної техніки, нар­котичних засобів, енергії різних видів, різних відходів тощо.

Розкриття компонентної структури митної логістики передба­чає логістичну характеристику митних режимів, яких, за Митним кодексом України, є тринадцять. З позиції логістизації митної пе­реробки вантажів митні режими класифікуються:

1. Залежно від використання заходів економічної політики (з застосуванням таких заходів та без застосування).

2. Залежно від накладання мита (з повним, частковим звіль­ненням та без жодного звільнення).

3. Залежно від необхідності ліцензування учасників митних режимів (митні режими, що ліцензуються та не ліцензуються).

4. Залежно від характеру зовнішньоторговельних операцій (пов'язані з експортом, імпортом, експортом, імпортом тощо).

Наведена класифікація та логістична характеристика митних режимів є складовою новітнього науково-практичного напрям­ку — митної логістики, яка нині є також важливою дисциплі­ною — складовою фахової підготовки майбутніх митників у ви­щих навчальних закладах України.